Слухаючи «Не питай» Океану Ельзи, мені згадалась поїздка, коли одна особа трішки зникла з поля зору, і не було зрозуміло, чи по їх заводу дрон прилетів, чи ще щось трапилось. В цій пісні є слова: «Просто мені хочеться бути там, де ти». І, відповідно, я замислився над тим, що от нещодавно мені інша особа сказала: «А як ти так? Ми ж тільки познайомились. Як ти можеш там щось прям вже хотіти, якихось відносин чи ще щось того, якщо ми навіть не бачились?»
Я замислився, що для людини, котра має РАС та РДУГ, хочеться бачити стабільність навіть в тому, що ти з кимось знайомишся. Тобто ти на початковому етапі знайомства (якщо людина відповідає, якщо у вас є взаємність) хочеш бачити стабільність. Ти сприймаєш, що це вже технічно початок відносин. Ти вже не шукаєш іншу людину, ти не думаєш про те, що хтось є ще, ти видаляєш свою анкету з додатків. Тобто ти вже обрав людину, бо тобі так комфортно. Тобі комфортно будувати відносини з цією людиною, котра відповіла тобі взаємністю.
Так, можливо, у вас щось не складеться. Можливо, щось не буде, але це буде потім. Коли воно не складеться і раптом воно не складеться, тоді ти будеш сприймати внутрішню, що це не склалося. Але на етапі, коли ти отак от починаєш спілкуватися, бачиш взаємність, ти вважаєш, що це вже є початок твоїх відносин. І, відповідно, ти звикаєш до людини, ти сприймаєш її як те, що ви щось будуєте разом з нею, те, що між вами щось вже є.
Звичайним людям без цього РАС та РДУГ, в цьому сенсі легше. Вони сприймають це якось легше, простіше – що це просто спілкування. Ви можете фліртувати, ви можете якось там обговорювати. Є якісь речі, котрі можуть бути, можуть не бути. У вас просто та людина сприймається як щось таке, як якась історія з книги.
Ти ж це сприймаєш на повному серйозі. Тобто, якщо людина каже: «А ми колись там поїдемо в аквапарк», ти розмірковуєш над тим, наскільки це реально, що для цього треба. Ти не те що їдеш купляти квитки, але ти в той же час починаєш планувати внутрішню, бо твоя зона комфорту — це завжди, коли ти контролюєш ситуацію, коли ти розумієш, що буде далі, що буде завтра і все таке інше. Тобто твій світ може існувати в комфорті тільки, якщо ти розумієш, де ти опинишся завтра, в якомусь сенсі, де ти будеш жити завтра, з ким ти будеш жити завтра, що буде між вами і в цілому.
Тобі не важко прийняти, що у людини можуть бути діти чи ще хтось, чи якісь проблеми, борги, та інше. Це неважливо. Ти просто приймаєш те, що у людини є от це все, і ти просто думаєш: «Добре, з цим розберемось, так, з цим розберемося, так, а з цим ми будемо оце, оце, і ось це». Тобто, грубо кажучи, коли людина каже, що в неї є діти, ти починаєш думати про те: «Окей, а як ми можемо найти своє взаєморозуміння з її дітьми? Чи це взяти якусь гру, яку ви будете разом грати з ними, тобто знайомитись через те, що ви щось граєте разом».
Відповідно для таких людей, як я, будування відносин — воно трішки інше, ніж для людей, котрі там зустрілись в барі, потусили і, відповідно, сьогодні вони переспали, завтра вони розійшлись, і післязавтра вони вже ніхто.
А в моєму розумінні, для того, щоб щось між вами було в сексуальному сенсі, у вас має бути якийсь емоційний взаємозв’язок. Якщо він є — це про одне. Якщо його немає, то секс не цікавий, він не сприймається чимось тим, чим ти хочеш ділитись, щоб бути для людини. Тобі потрібне відчуття того, що ви з людиною разом, ви з людиною на одній хвилі, ви про одне ціле. Це не про “собственничество”. Це про те, що ви просто знаєте, що ви є один у одного.
