Серцебиття це грати…

56242542_10156956256230851_4175892162396815360_n

#Cheshires #супермінор #серцебиття_це_грати

Іноді настає таке відчуття, що весь день в тобі було якесь питання, на котре ти шукав відповідь. Якщо проводити алегорію, це як стосунки, але між тобою і тобою.
Ти намагаєшся знайти в собі відповідь, але її немає. Немає причин для роставання, немає причин для продовження.

І тут на слух припадають почуті сьогодні ж слова…

«Вже не тримає нічого
Лети…»

Я не бачу сенсу розповідати всю ту хімію, що відбувається в моїй голові, я цілком можу її пояснити, цілком можу її заблокувати. Втім я не маю причин для того, щоб щось робити.

Це був казковий місяць. Як там казав Олексій…»одне око плачить, інше сміється». Ну чи інша його фраза «гарне — відчутя сім’ї, не гарне — відчуття про*баної сім’ї». Не в буквальному сенсі, звісно ж. Він (місяць) показав, що я можу захоплюватись думками, знайти такого собі напів-соулмейта, і…відпустити його. З одного боку це важко, з іншого прекрасно. Ловлю себе на думці, що лише відчуваючи біль від якоїсь втрати, це показує на те, що ти все ще живий. Мабуть саме тому я це і роблю.

Дякую, Cheshires, за відповідь на моє питання…

«Тримай міцніше вічність в своїх руках
Роби так само, як ти читав у книжках
Пульсує в серці твій супермінор
Серцебиття — це грати
Жити життя — це грати хардкор»