Життя навчає нас цінити те, що є..

…а мене воно вчить, хіба що, з посмішкою згадувати всю ту фігню, що була по здоров’ю раніше. Бо мене ця клята гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (я навіть назву копіюю, бо не можу згадати) добиває просто своїм існуванням.

Коли лежав з каменем у нирці – думав “і нащо така срака існує у людей?”. Коло мені дробили камінь – я думав так само. Коли мені робили колоноскопію і інші процедури – я теж думав, що більш ніж та, пардоньте, хуйня – нічого не існує (а…стоп…мазок ще забув…оооооооо, мазок…атата…). Але зараз, вже третій тиждень к ряду чи десь так, я думаю що одне з хуйовіших то оця сама (почитайте назву вище). Бо ти не знаєш, що з тобою далі. Ти не знаєш, як харчуватись щоб не ставало гірше. А твій лікар виписує тобі не те, що радять у 99% випадків…

Яфз, але мабуть то на мені відбивається життя, за всі ті неділі, коли я працював в них…інакше тільки карма лишається причиною того, що мені це все доводиться терпіти…