«Твої руки із них проростають квіти…

05a9b97ddae3954cdbdfd73ea56eb687
…Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки…»

«Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Бути тобою, чи жити в своє?.
Якщо в самоті моїй щось таки є…
Бути тобою, чи жити в своє?.
Якщо в самоті моїй щось таки є…»

«Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»…»