You’ll miss your shot..

Ну ось…знову вона…це досить дивне відчуття, коли після подій останнього тижня я її включив, і наче прокинувся. Типу “хей, чувак! Не забувай хто ти! І завжди пам’ятай те, що тобі близьке до серця!”. Бо ж…

Якщо зі мною щось трапиться, най некрологом буде:

“If it isn’t now, then when? And tell me
If it isn’t me, then who the fuck is it?..”

Мені подобається…

Загалом, повернувся в казарму, чи то всі зайобані, чи ігнор. Чи є для мене різниця? Загалом, ні. Чи хочу я одразу захворіти і вже, офіційно, закінчувати навчання з іншими людьми? Загалом, мені без різниці..але було б непогано. Питання скоріш, чи хочу я взагалі його закінчувати?..

“Who are you with the lights out? (Lights out)
I don’t feel right when I’m all alone
My human natures makes me a stranger
To everyone I know..”

Нарощую шкіру. Бо ж…самотність – це модно? У цьому сезоні..не думав додавати це, але ж..

“I grew up, I’m a big girl
Stopped giving time to people that make me hurt
Sometimes when I cry, it makes me better
My tears are wetter now that I accept ’em..”

Життя обмежує нас певними людьми, точніше суспільством, в котрому є певні люди. Але це не є причиною обмежувати себе цими людьми. Мабуть той факт, що я в сан. частині спілкуюсь зі ще вчора чужими людьми, більше, ніж з тими, з ким я жив півтора тижні на сусідніх ліжках, говорить про те, що мене неможливо заставити навіть в обмеженому просторі з певними правилами спілкуватись з тими, з ким я не хочу.

Якщо я зараз включу особистого психолога, він скаже мені що я шукав якоїсь підтримки, але не знайшовши її, я став ігнорувати середовище, в якому я знаходжусь. В школі я вже був у ворожому середовищі. В технікумі було вже легше. А загалом..зараз мене достатньо мене з моїми думками отут. Ну ще з Дашею побалакати. Все інше спілкування якимось тягарем. Люди пишуть, переживають. А мені легше їх відправити до Сашки.

У гусіні на стадії старання метеликом є етап, коли вона вже не гусінь, але в ролі метелика тільки вилазить у світ. Я приблизно десь на тому ж етапі еволюції тут. Тобто я починаю окліматизуватись, розуміти що я можу і як це зробити. Будую плани на завтра вина післязавтра. Відійшов від шоку незрозумілості, і…далі буде.