Там та частина творчості, про яку мова, публічна. Просто то про “інший внутрішній світ”. І сумно, коли людина ділиться на дві частини, а не є якоюсь цілою. Ну, тобто. Це як риторичне питання – чи так би була популярна ЛГБТ тематика, якби людям не забороняли бути собою. Бо мені здається, що тоді б і люди не шукали себе в чомусь, що є, в певному сенсі, заборонено. Так і тут. Ми ж в голові всі діти, котрі роблять те, що заборонено 🙂

Питання ж навіть не в тому, що щось має підживлювати якимось реальним результатом. Можливість ділитись чимось і доносити хоч до когось – це вже непогана нагорода за те, що ти робиш. В більшості – те що мені подобається по роботах – не популярне у людей. Тож моя “нішевість” в тому, що творчість цікава, в першу чергу, мені. Інакше сенсу немає чимось займатись. Комерційність…два знімки моїх придбали на стоках. Але це не є стимулом робити ще і ще, хоча така думка була. Я б сказав так – творчість може бути і комерційна і “для себе”. Кожна має свої переваги 🙂

Ні-ні, все добре. То може додаток так працює 😉