Себе..Хто тебе прийме і як тебе сприйме?..
Мабуть, ніхто. Роблячи якийсь знімок, котрий ми плануємо кудись опублікувати – ми питаємо в себе, “гм…а скількох людей це зацікавить?” – і відповідь, найчастіше, не співпадає з нашими очікуваннями. Які мої очікування? Їх немає. Просто хочу займатись творчістю заради творчості. Я собі ставлю строки. Кажу “переїдемо, і будеш більш вільним”. Мабуть, що так. Не вистачає якоїсь волі. Відчуття свободи.
Все ще “грєжу” “будинком разврата”. З дивними пазлами на стінах і не тільки. Але то з часом. Назвемо його “Музей дивацтв Дремор” – і то не про Скайрім.
Поки що час зайнятись іншими проектами – більш мирськими…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
Творчість заради творчості, нажаль, приводить до вигорання. Принаймні, в мене так. Бо піраміду Маслоу ще ніхто не відміняв, а в ній творчість як самовираження стоїть все ж на крок позаду визнання та досягнень. Гадаю, в будь якій творчості все ж має бути чи комерційна складова, чи якась публічність) Це її підживлює. Але це не означає, що треба неодмінно кожен раз замислюватись, чи буде це цікаво комусь або чи попаде в контекст часу. Можна бути нішевим творцем) Воно якось і цінніше)
П.С. Пишу комент вже втретє, бо чомусь мене банить і пише “невдала перевірка”) То ж сорі, як насипе купу дублів)
Там та частина творчості, про яку мова, публічна. Просто то про “інший внутрішній світ”. І сумно, коли людина ділиться на дві частини, а не є якоюсь цілою. Ну, тобто. Це як риторичне питання – чи так би була популярна ЛГБТ тематика, якби людям не забороняли бути собою. Бо мені здається, що тоді б і люди не шукали себе в чомусь, що є, в певному сенсі, заборонено. Так і тут. Ми ж в голові всі діти, котрі роблять те, що заборонено 🙂
Питання ж навіть не в тому, що щось має підживлювати якимось реальним результатом. Можливість ділитись чимось і доносити хоч до когось – це вже непогана нагорода за те, що ти робиш. В більшості – те що мені подобається по роботах – не популярне у людей. Тож моя “нішевість” в тому, що творчість цікава, в першу чергу, мені. Інакше сенсу немає чимось займатись. Комерційність…два знімки моїх придбали на стоках. Але це не є стимулом робити ще і ще, хоча така думка була. Я б сказав так – творчість може бути і комерційна і “для себе”. Кожна має свої переваги 🙂
Ні-ні, все добре. То може додаток так працює 😉