Категорія: Інше

А в наших втомлених очах відбивається світанку сонце..

Нехай мої холодні руки зігрівають твоє лице
А ми сумні і п’ять хвилин, як незнайомці
Та мої руки досі на твоїй щоці, на твоїй щоці…

Продовжувати читання А в наших втомлених очах відбивається світанку сонце..

Легко відпускаю людей

Є тип людей, яких я легко відпускаю. От вона. Живе під Луцьком. Це гріх? Ні. Ми самі там жили. Недалеко…їздить в Словаччину – це гріх? Ні…мова не про те. Це просто той фрагмент котрий був у останньому листі з одного майданчику, на який вона пише. Вона пише на російськомовному блогомайданчику – це гріх? Так.

В такі моменти у мене складається відчуття, що західна Україна це, дійсно, “окремий світ”, де немає війни, тож…можна писати на ворожому майданчику, де кожні 4.5 з 5 хочуть твоєї смерті? Так…мабуть. Бо люди з “мирного світу” – вони як золоті рибки. Не довго пам’ятають, чому вони, взагалі, на початку війни, виїжджали із своєї країни. І зручно зараз мотнутись у Словаччину, чи Німеччину, чи ще кудись, щоб “розвіятись” від цієї війни.

Була колись гра Dr. Mario. В моєму дитинстві ми грали в неї на старому телевізорі на приставці, яка була аналогом Nes. Картинка була чорно-біла, а там треба було знищувати мікробів. Білого, жовтого і червоного кольору. На монохромі білий і жовтий були як один колір, ледь-ледь відрізняючись якщо придивлятись. І от відчуття, що для цієї людини війна в монохромі. Вона є – але можна й пописати. Бо ж “війна десь там…”

Ніщо так не бісить, як…

Хуйня, яка трапляється в тебе у самий незручний момент. Сьогодні дізнався, що в мого Панасоніка (котрий “старшенький”) вийшов з ладу слот пам’яті…і HDMI роз’єм туди ж…фз як це пов’язано, але навіть не цікаво. Дивлячись на відгуки, що це не в мене одного (а у людей буває, що ще й дані з карти потім не читаються) це проблема самої моделі. І трапилось це все в той самий момент, коли з грошами і так не те що б густо…

Сумно. Чи то від того, що так трапилось саме зараз, чи то від того, що камера дуже подобалась. І жартував лише сьогодні що “G90 треба було міняти на другий S5”. А історія закінчується тим, що якраз таки G90 лишиться основною камерою, бо іншої немає.

Важко, тяжко, йдемо далі..?

Боже, як я зараз нагадую її..

..я шукав стабільності і знайшов. У містечку з населенням у 10-12-20к людей. А тепер…не знаю, що мені з нею робити? Питання завжди глибше… Продовжувати читання Боже, як я зараз нагадую її..

Емоційність

Сьогодні я хочу знищити це місце. І не тільки його. Просто з його почати. Але цього не зроблю. Просто щоб знову не бути собою. Бо легше за все просто бути собою…але я думаю, що дуже скоро його не стане. Чомусь цей текст згадався, сплив…

Here, in the place we were before
Where I used to hate these walls
Now I miss them even more
Fate, is it why we fell apart
Or just what we tell ourselves
When we′re lying in the dark(с)The Material
Це місце все менше сприймається домом. Бо якщо ти себе відчуваєш в ньому не зручно – до біса таке місце. До біса все з чим чи ким ти відчуваєш себе незручно…