#мы_так_любим_дешевые_драмы #музика
добавим…чего уж о.О
Зупини себе, вже кругом голова,
Відкривай себе, впусти мої слова.
Весь світ кричить, навколо нас колючий дріт,
А ти мовчи, лише лиши прозорий слід.
Губи залишають шрам
Від твоїх дешевих драм,
Губи залишають смак отрути,
Як бути нам?
В навушниках воно звучить краще ніж на динаміках ноута…я б назвав цю композиції гімном останніх місяців…
Хей! Врешті-решт, у що вірив ти?
Що зробив і за що згинув на війні,
Якщо відлюдно жив?І коли вже, нарешті, край тій зимі?
Від порожніх днів я відчув озноб…
То люди крижані…Це повний апогей!
Я в шоці від людей!
Зриваю голос знов,
Вони не чують мов.Але новий шаблон
без слів зайшов!
Вихід є! Стріляй!
І куля — то любов!
У нас є отвєт на «да-да-да, ти красівая, но таких как ти до…я» —
Ти така умніца
У тебе всьо схвачено
А я на…ячений
Так собі факт
ps і шо та ваша Харля Хрін…Джанет мала роздвоєння особистості ще до того, як це стало мейнстрімом. Пруф:
^_^
Це просто має бути тут ^_^
Між кораблями – стиковочки
Нові космонавти – нові космонавточки
Нас сюди вела наукова практика
Вєлком – в нову галактику.
Вєлком – в нову галактику.На, трьох, гейзерних планетах,
Зводять котеджі з пахучої сосни,
Всі окрім мене покинули ракету
А мене цікавлять тільки космос,
І еротичні сни.
Можете віддяти мені руку, якщо це не найкраще з того, що ви чули в кінці цього десятиріччя 🙂
Композиція на вірші Лесі Українки
«Хотів б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно і так щільно, і закрить вiд світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш мов руїна, листом моїм вкрита, —Плющ надає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща тоді сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?Нехай вона плюща тоді сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?»
Слухаю, пишу пост, цікавенько, цікавенько…
«…Словом холодним, жодним нас не вмивай
Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть
Я все одно не кину і не втечу»
«На твоїх джінсах американський прапор
На твоїй майці – канадське кленове листя
У твоїх очах видно тільки одне питання
Хто менi скаже – чому я тут народився?Не твоя вина — шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути нимНе стидайся – то твоя земля
Не стидайся – то Україна
Добре там є де нас нема
Стань для батька нормальним сином..»
Випадково натрапив на цей запис, і…чекаю 15 чи якого там грудня, коли вийде друга половина альбому, і коли в ній (скоріш за все) буде студійка…не знаю кому як, а мені подобається текст, тому додав повний. Атата? 🙂
«Тепер, коли знаю твій номер,
Ніхто ще нікому нічого не винен,
Невже, зупинитись повинен?
Це все, що лишилось від чемних манер…
Тепер, коли знаю твій профіль,
Мистецтво й політика — пофіг!
А раптом єдиний мій клопіт —
Тремтіли, почувши твого взуття цокіт!Ну, як це ти робиш? Ти сяєш навпроти!
Коли ти смієшся, або сльози котяться —
Все в мені перевертається і сходиться.
В яблуко втрапив твій дротик!
Тому що я знаю ти також не проти
Дізнатись які ми на дотик!
Тому що я знаю твій номер!
Тепер, коли знаю твій номер!
Твій номер!Тепер, коли знаю твій погляд,
Я поглядів інших не бачу,
Нехай твої очі ніколи не плачуть!
Я просто побуду поряд!
Тепер, коли знаю твій голос,
Я перш, ніж кричати, подумаю сто раз!
Назавжди єдиний мій клопіт —
Аби з голови її не впав жоден волос!Тепер, коли знаю твій номер,
Тепер, коли знаю твій номер,
Ніхто ще нікому нічого не винен…»
«…Бо це і є твоє останнє
З дев’яти життів
Пам’ятай про що ти мріяв
І чого хотів
Бо це і є твоє останнє
З дев’яти котячих життів
Котячих життівПоверталась і тікала
Схоже, божеволію
Хочу, щоби ти кричала
Підходь поближче до вогню
Ближче до вогню
Згадувала, забувала
Вихлестала кров мою
Хочу, щоби ти кричала
Підходь поближче до вогню
Ближче до вогню
До вогню
До вогню
До вогню»
«Не вбивай в мій найкращий день,
Випав сніг, місто вже не спить,
Поїзд в темноту.
Ти вже не палиш — прекрасно, молодець,
За вікном птахи гомонять для тебе,
Продовжуй так, продовжуй,
продовжуй так, продовжуй…
На самоті, на самоті,
Хто я? Хто я?
Хто я тобі? Хто я тобі?
Без нас нереально проспекти пусті…»
