І тудись само ж…актуального…(

Справа в тому
Що в мене немає дому
І за правилом доброго тону
Як за правилом доброго ременя
Згадаю, з якого я племені
Пригадаю, з якого міста
Я чекаю на своє Греммі
В мене просто нема де сісти
Написати свою промову
У мене немає дому
У мене немає дому
У мене немає дому…

Але врешті, а втім
Якби в мене був дім
Я б лишила його на людей, на котів
Я б пошила усіх, я не люблю кутів!..

Послухаємо забороненого…

Маленький хлопчик, який мовчить
У тебе око одне кричить
Ти підеш в рай, здаси на п’ять
Бо ти – німий і не кажеш
Маленький хлопчик, ти тут, ти там
Я б так хотіла, щоб ти встав
У мене мрія така красива
А в тебе мама, вона – сива..

Ця тиша варта тисяч слів і ти і ти і ти…

Пахнеш щастям хвоєю і мною…
Потім буде потім і нехай…
За тебе я, за тебе і з тобою,
Мовчи і ні про що більш не питай.

А ведь всего лишь три года назад…а как актуально, а?

Стали дикими зграями ми                         ///Стали дикими стаями мы
Ладні рвати на шмаття не згодних         ///Согласные рвать на куски не согласных
Чи все це наслідки зими                           ///Или это последствия зимы
Чи хтось зробив з нас самих голодних ///Или кто-то сделал с нас самых несчастных (голодных)
Стали слабкими, до слави жадібні        ///Стали слабыми, к славе жадными
Жалити стали ножами у спину               ///Жалить стали ножами в спину
Вже не спинити процес цей безжальний///Уже не остановить процесс безжалостный
Брат на брата, батько на сина                 ///Брат на брата, отец на сына

Я ненавиджу вас всіх                                 ///Я, ненавижу вас всех
Таких, хто ще живий                                  ///Таких, кто еще жив
Згасає не горить                                         ///Тлеет не горит
Я ненавиджу вас всіх                                ///Я, ненавижу вас всех
Тих хто відмовився від дій                      ///Тех, кто руки опустив
Злякався і мовчить                                   ///Испугался и молчит

Ска, як можна бути сліпими                ///Ска, как можно быть слепыми
Не бачити все це, не чути                      ///Не видить все это, не слышать
Тисячі плачуть, тисячі гинуть               ///Тысячи плачут, тысячи мертвых
Решта плюється отрутою                     ///Остальные плюются ядом
Вам не потрібні сьогодні герої            ///Вам не нужны сегоднягерои
Вам потрібен месія                                ///Вам лишь нужен мессия
Маєте те на що заслужили                  ///Имеете то, что заслужили

Не здохніть, чекаючи дива                 ///Не сдохните, ожидая чуда

Старался “литературно”, но не всегда получается. А видео, между прочим, о войнах и диктаторах…

Эх, Дмитрий…

Вона без початку та без кінця, І без світлофорів
Не широка і не вузька, Без пробок та заторів
І тут для всіх єдиний, закон простий один
Живи так як хочеш і дай жити іншим

Я живу в чудеснім місті на Землі на вулиці Свободи
В усі моря на світі кораблі і літаки в усі кінці скеровують пілоти
І ти теж можеш буть моїми сусідом, не важливо хто ти!
На вулиці Свободи!

С тем что…

Антитіла вступили в Тероборону, как-то символично наткнуться было недавно на их текст…

Смотри в меня в упор!
Что видишь – то мое!
Хотел мою свободу
Я не отдам ее!
Смотри в меня в упор!
Ответы все во мне!
Хотел моей свободы –
Так получи вдвойне!
..так получи вдвойне.

Нічого не бійся, ніколи не плач..

Чую, брате, що буде війна
Холодна і мокра, довга і зла.
Квадратні на круглих будуть іти
За те, що ті рівні. як їх не крути.

Візьми собі шалик, візьми собі плащ,
Нікого не бійся, ніколи не плач.
Ти знаєш дорогу і маєш ще час,
Налий собі пива і випий за нас.

Тікай – бо скоро буде війна,
Шукай собі місця, де вар’ятів нема.
Тікай – бо скоро буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.

О,о она и так могёт?..

Наткнулся на воть…

Как-то оно чуть иначе звучит о,О

А я не спала п’ять ночей
І я все думала про сніг.
Що він розстане й потече,
І та вода накриє всіх.
І ми потонемо у ній,
І лиш один, з усіх один
Таки залишиться живий.
Я б так хотіла,
Щоб то
Був
Ти.

Тобі це потрібно..

Може зміниш все,
Зрозумієш, зважиш, знайдеш?
Закохаєшся.
Те, що має межі – насправді не має меж
Привчаєшся…
Світ обертається, ніч повертається в них
В темряві ліхтарів… (OOOOOO)
Ранок вертається, час ще лишається, ти
Просто мені повір… (OOOOOO)

І як стане темніше, нас буде більше там
Сяй яскравіше, байдуже на інших нам..