Нє, допис не про те. Звучало в колонках просто. Якось так повелось, що опановуючи (свій?) будинок, тобі часу не вистачає ні на що. Я вже не думаю навіть про дописи в основний блог. Бо просто не вистачає часу навіть роботи позакривати. Але іноді час це розмінна монета, котру ти витрачаєш не на гроші, а на людей. Люди теж ресурс. Цікаві люди – золотий ресурс. Тому люди понад усе. Як я нещодавно казав – вибираючи між творчістю і людьми я виберу людей. А потім я відрізав собі вухо…
Це як спитати – кого ти любиш, маму чи тата? Я люблю всіх. В сенсі все чим займаюсь. Мене все надихає. Добре коли воно в гармонії і ти на все знаходиш свій час. Важче, коли часу не вистачає. Зараз опів на одинадцяту, я ще не вечеряв і…мені ще треба це готувати. Мінуси самостійного проживання? Так. Але навіть в цьому я вбачаю плюс – нарешті навчусь готувати будь-що. Мене ще чекає чистка риби. Не сьогодні, в перспективі. Але то для мене все якийсь новий, цікавий досвід. Бо мені подобається все нове. Подобається щось вивчати, що раніше не знав. Потім це десь використовувати. Бо я людина, котра звикла пристосовуватись до реалій, беручи по максимуму з того що є. Робота колись доробиться, бардак колись прибереться, люди ж…їх треба берегти і пестити. Якщо вже трапився хтось. Особливо в моєму випадку. Особливо з моїм характером.
Текс…треба закінчувати, бо справ вдосталь, а я відволікаюсь на (заборонений) блогінг. Але треба викроїти час на повноцінний допис. Бо OFU і…IBaC? Вперше його скорочую…коротше вони скучили за дописами. Було кілька ідей, треба зробити))
Що ж до назви допису. Ось..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.