Здається, це топчик “рєклам триколісників” ever seen O.O

Серйозно.. Продовжувати читання Здається, це топчик “рєклам триколісників” ever seen O.O

Conception

Для мене миття посуду вночі то не про роботу, то про медитацію. Стоїш, миєш, і щось собі розмірковуєш. Бо голова від іншого вільна.

Стояв и розмірковував про концепцію тої самої Уті. З бажанням зрозуміти чи існує вона і яка саме. Колись я казав – роверів може бути рівно стільки, скільки ти знайдеш “для чого вони тобі”. Прийшов до думки, що Утя могла б повноцінно замінити Норку. Тобто, більш зручний багажний відділ (теоретично з можливістю перевезення пасажира). Якщо їздити по дорогах – то цілком достатня для наших поїздок. Якщо їздити десь стежками – то бажано поміняти резину, але в іншому – Норка мені здавалась трішки завеликою для мого зросту, та й кортіло спробувати 27.5″ колеса. В Уті досить багато вільного місця під різний концепт електробайку.

Тож, можливо і дійсно є сенс подивитись у бік того, щоб замінити один на інший. Це і по грошах легше, і загалом…стає більш зрозумілим “нащо”.

Пости для себе

Часом напишу щось у основний блог, а потім сам собі голову ломаю. Як і з тими роверами складними. Треба воно? Ні. Цікаво? Так. Але цікаво, скоріш, не у площині “зібрати аби зібрати”, а щоб воно коштувало копійки, а за фактом було дорогим.

Мабуть, я просто кожен раз знаходжу собі ціль, щоб чимось зацікавитись. Бо ж ми йдемо, поки є до чого. Хоч це і сюр, але якби ми вдвох на таких могли їздили, то…це б реально закрило питання транспорту у місті, куди ти приїжджаєш по справах. Бо ж відносно легко, відносно компактно і завжди з собою. У сумці-переносці виглядає звичайним вантажем за який с тебе не спитають. Тож таке.

Головна проблема в тому, що я не знайшов донора, на якому б хотілось зібрати. Грець з нею, з ціною “як за дві Норки”. Що ще гірше – ціна майже як на Фелт. ФЕЛТ!!! Тобто мій сталевий і важкий красень і…оце ось? Уф…часи…

Буду моніторити вторинний ринок. Хто зна. Загалом, на щось схоже з нових це Outleap Bern за 12500 і його брат Outleap Zion за 15800 з гідравлікою. Перше не те щоб дорого, друге не те щоб не дорого. Нагадаю. Norco Storm 3 – близько 8000 грн. Felt Little Bastard – близько 13400 грн. Schwinn Town & Country – 6000 грн. Mifa – 8000 (8600?) грн. Це все приблизно, наскільки все пам’ятаю. Але ж і так зрозуміло, про що я 🙂

Norc’а взагалі моя гордість. Не дарма Олександра підбила її взяти. Але гордість скоріш у тому вигляді “єБайка”, котрим вона стала. Гарно виглядає, гарно везе, з електрикою і всім вийшла у смішні на той час гроші. Чи, скоріш, на нинішній час…зараз в магазині стартова ціна такого ровера та ж, що Норка вийшла з електрикою. Наче вона навіть дешевше вийшла…

Милота

Дивлюсь я на цемилуюся, і думаю про те, що якби не “оцевсе” з переїздом, то може ще за якийсь проект взявся би. А ще…ще згадав, що на Фелті нова резина простоює, на котрій я жодного разу не їздив. Аж цікаво, як він буде себе з нею вести…

Велосезон в мене не закінчується, але двоколісний ще й не починався 🙂

 

А ми продовжуємо…

Цікаво кожен раз відкривати для себе все більш  нові горизонти. Горизонти можливостей транспорта. Про що це я?

А ось про що. Сьогодні ровером доставили 7 двометрових металевих рейок, 27 коробок, одну металеву планку, три метрові полички, одну двометрову поличку і…один двометровий стіл? Так, десь так. Ну, не стіл, а доску для нього 🙂

За останні пів року встиг привезти генератор, тенісний стіл, і от тепер ще це все. І це кайф. Кайф від розуміння, що ти можеш зекономити 200-250 грн на доставку просто на тому, що в тебе є ровер з мотором. Виглядало це, мабуть, дико, але більшість людей озиралось, скоріш, із заздрістю. Бо ж я, мабуть, єдина людина на все місто, хто таким транспортом возить те, що не кожен довезе на машині 🙂

Відволіктись

Часом цікаво чомусь здивуватись..наприклад оцьому

Це клемник, котрий було встановлено на триколісному ровері. Точніше на його контролері до мотору. На одній з фаз. Мотор 400 Вт, здавалося б…Їду, чую звук щось на кшталт того коли з одною з фаз проблем. Думав “ну ок..приїду, десь кабель поправлю і норм” – егеж…”десь кабель” 🙂

Що в ровері тобі моєму..

Камера телефону не може передати весь той кайф…

Котрий сьогодні можна було спостерігати…

В анімешках є такі моменти, коли показують досить грудасту героїню, і як в неї “скаче” бюст. Так от, сьогодні тим бустом був я генератор, котрий важить близько 45 кг. Як я казав Сашці “загалом, чого боятись. Разом з ним ми будемо важити близько 100 кг – це ж цілком нормальна вага повненького дядєчки, котрий їде ровером”.

Окрім дороги прямої я ще встиг пару раз виїхати на доброго горбака (і не перевернутись, як колись), і доставити його і себе цілим додому. Мабуть, єдине, про що я шкодую в своєму житті – що коли приїхав Фелт, я просив сусіда поїхати за ним машиною з причепом. В мене тоді вже був Schwinn, то ж я міг цілком його і сам привезти. От тільки здогадуюсь про кількість матюків автомобілістів, бо ж…

коробка з Норкою тоді виглядала, ну дуже вже, по дурному 🙂

Коротше, якщо я якось ще й холодильник зможу якийсь привезти з магазина на ровері – то можу офіційно заявити, що машини зовсім не потрібні в цьому світі 🙂

Предел возможностей

Иногда мне нравится изучать предел возможностей тех или иных вещей. Вот, например, велосипеды – двухколесный выдерживает (в среднем) до 150 кг веса. Трехколесный…тут получается интересно – технически он способен выдержать на треть больше (если у двух колес по 75 кг на колесо нагрузка, то тут уже должна быть до 225 кг). На багажнике чаще фигурирует значение “до 20-25 кг”, на моем Schwinn Town & Country еще и значок забавный был, показывающий что багажник не предназначен для перевозки детей. Но это лирика, ведь мы-то знаем…

..знаем, что можно возить все, и даже стол для настольного тенниса! Да-да, на багажнике именно он!

Когда мы заявили на почте, что забирать будем “велосипедом”, почтовые операторы решили что мы странные, но…мы-то и так знаем, что мы странные – много ли есть парочек, которые ездят по городу на двух трехколесниках? 🙂

В городе звучало много мата – машины матюкались, мы матюкались. И только велик тихо, но вполне уверенно вез свой 55-килограммовый груз.

Размер половины стола это примерно 135*155 см или где-то так. То есть можно замерять рулеткой и представить, насколько это было странной затеей. На тачке, к слову он также выглядит весьма забавно.

С велосипеда пришлось убрать сиденье, а большую часть времени я ехал сидя на…самом столе. Временами он прогинал корзину и крылья над колесами терли о резину, но…все удалось! Стол приехал домой целым и невредимым. Были сэкономлены 200-250 грн за доставку. Помимо этого получено некое моральное удовлетворение тем, что…даже не имея машины ты можешь что-то такое притарабанить домой. Раньше самой большой коробкой, которую я на нем возил, была коробка с велосипедом-найнером. Тогда это казалось чем-то нереальным. После сегодня все поменялось.

Если едя на ЭлектроФэлте есть некая доля самолюбования, то…здесь чистая эстетика сельской жизни. Ты показываешь людям, что…черт побери – можно и так! Schwinn Town & Country по праву великолепный вел. Если б не цена в 27к, я бы с радостью взял еще один, в новом состоянии, чисто для эстетики. Чтобы поехать, покататься по полям (ха-ха, и засрать его! Да, детка!). Мой же рабочая лошадка в чистом виде, который сэкономил и заработал нам, как минимум, на половину своей стоимости 🙂