Як я міг не сфотографувати свого “мокрого красеня”? Уф..
Загорівся думкою як буде можливість, поставити на нього, все ж, киловатник. Бо педальками він всяк не їздить, то хай хоч динаміку і швидкість має на рівні 🙂
Але з нинішніми реаліями то, мабуть, не скоро. Наступний рік? Цілком..
Для мене миття посуду вночі то не про роботу, то про медитацію. Стоїш, миєш, і щось собі розмірковуєш. Бо голова від іншого вільна.
Стояв и розмірковував про концепцію тої самої Уті. З бажанням зрозуміти чи існує вона і яка саме. Колись я казав – роверів може бути рівно стільки, скільки ти знайдеш “для чого вони тобі”. Прийшов до думки, що Утя могла б повноцінно замінити Норку. Тобто, більш зручний багажний відділ (теоретично з можливістю перевезення пасажира). Якщо їздити по дорогах – то цілком достатня для наших поїздок. Якщо їздити десь стежками – то бажано поміняти резину, але в іншому – Норка мені здавалась трішки завеликою для мого зросту, та й кортіло спробувати 27.5″ колеса. В Уті досить багато вільного місця під різний концепт електробайку.
Тож, можливо і дійсно є сенс подивитись у бік того, щоб замінити один на інший. Це і по грошах легше, і загалом…стає більш зрозумілим “нащо”.
Часом напишу щось у основний блог, а потім сам собі голову ломаю. Як і з тими роверами складними. Треба воно? Ні. Цікаво? Так. Але цікаво, скоріш, не у площині “зібрати аби зібрати”, а щоб воно коштувало копійки, а за фактом було дорогим.
Мабуть, я просто кожен раз знаходжу собі ціль, щоб чимось зацікавитись. Бо ж ми йдемо, поки є до чого. Хоч це і сюр, але якби ми вдвох на таких могли їздили, то…це б реально закрило питання транспорту у місті, куди ти приїжджаєш по справах. Бо ж відносно легко, відносно компактно і завжди з собою. У сумці-переносці виглядає звичайним вантажем за який с тебе не спитають. Тож таке.
Головна проблема в тому, що я не знайшов донора, на якому б хотілось зібрати. Грець з нею, з ціною “як за дві Норки”. Що ще гірше – ціна майже як на Фелт. ФЕЛТ!!! Тобто мій сталевий і важкий красень і…оце ось? Уф…часи…
Буду моніторити вторинний ринок. Хто зна. Загалом, на щось схоже з нових це Outleap Bern за 12500 і його брат Outleap Zion за 15800 з гідравлікою. Перше не те щоб дорого, друге не те щоб не дорого. Нагадаю. Norco Storm 3 – близько 8000 грн. Felt Little Bastard – близько 13400 грн. Schwinn Town & Country – 6000 грн. Mifa – 8000 (8600?) грн. Це все приблизно, наскільки все пам’ятаю. Але ж і так зрозуміло, про що я 🙂
Norc’а взагалі моя гордість. Не дарма Олександра підбила її взяти. Але гордість скоріш у тому вигляді “єБайка”, котрим вона стала. Гарно виглядає, гарно везе, з електрикою і всім вийшла у смішні на той час гроші. Чи, скоріш, на нинішній час…зараз в магазині стартова ціна такого ровера та ж, що Норка вийшла з електрикою. Наче вона навіть дешевше вийшла…
Дивлюсь я на це
милуюся, і думаю про те, що якби не “оцевсе” з переїздом, то може ще за якийсь проект взявся би. А ще…ще згадав, що на Фелті нова резина простоює, на котрій я жодного разу не їздив. Аж цікаво, як він буде себе з нею вести…
Велосезон в мене не закінчується, але двоколісний ще й не починався 🙂
Цікаво кожен раз відкривати для себе все більш нові горизонти. Горизонти можливостей транспорта. Про що це я?
А ось про що. Сьогодні ровером доставили 7 двометрових металевих рейок, 27 коробок, одну металеву планку, три метрові полички, одну двометрову поличку і…один двометровий стіл? Так, десь так. Ну, не стіл, а доску для нього 🙂
За останні пів року встиг привезти генератор, тенісний стіл, і от тепер ще це все. І це кайф. Кайф від розуміння, що ти можеш зекономити 200-250 грн на доставку просто на тому, що в тебе є ровер з мотором. Виглядало це, мабуть, дико, але більшість людей озиралось, скоріш, із заздрістю. Бо ж я, мабуть, єдина людина на все місто, хто таким транспортом возить те, що не кожен довезе на машині 🙂