Я сидів суботнім ранком. В вікно заглядало сонце. Вперше, за купу днів. Холодних днів, не дивлячись на той вогонь, що палав в мені. Вогонь до людини. Іноді наше тепло зсередини більше, ніж тепло від сонця ззовні. Але коли воно згасає, сонце стає надто теплим. Ти тягнешся до нього. Тягнешся до його тепла.
Вперше за купу днів я виспався, бо спав не 2.5 години. Вперше я бачив світло не в чужих очах. Не в очах надії на щось, що змінить мій всесвіт. В голові прозвучала Happy Feels Like..я зрозумів, що це воно.
Робота на цю пісню не мала бути світлою сама по собі. Чи ж з написом що світиться. Вона про внутрішнє світло, за яке ми забуваємо. І в моменти, коли ми про нього забуваємо – на допомогу нам приходить зовнішнє.
