Позначка: особисте

Життя дивна штука… (Free  2.0?..)

В один день ти лягаєш спати з думкою, що в тебе нікого немає, а прокидаєшся з відчуттям, що хтось є. В інший день…ти лягаєш з думкою, що в тебе дійсно нікого немає. Бо відчуття бувають марними. А прокидаєшся…ранок покаже.

Продовжувати читання Життя дивна штука… (Free  2.0?..)

Спробуймо

Давай спробуймо? По мінімуму. Протриматись до зустрічі. Будемо вважати це за “программу максимум”.

Продовжувати читання Спробуймо

Я думаю що я надумую?..

Знову ловлю себе в цьому стані, коли розумію, що це все лише в моїй голові. Я знову не вірно сприймаю чужі емоції. Можливо це емпатичність, можливо зацікавленість в певних аспектах особистості. Але не більше. І я знову можу наступити на ті ж граблі, якщо сприйматиму щось інакше. світ не працює за моїм образом і подобою. Всі люди різні і не такі як я. В загальному це слід сприймати як “якщо я думаю, що щось ось так – значить воно не так, а зовсім по іншому”. І зараз саме той момент, коли це слід вловити.

Я люблю підставляти свої значення у формулу замість “X” та “Y”, отримуючи ті результати, які б мене задовільнили. Але слід пам’ятати, що я завжди “недостатній”. Іншим людям в мені завжди чогось недостатньо, щоб чомусь відбутись. В такі моменти ти найбільш вразливий, і кожна дрібниця здатна вибити тебе з колії. Чи готовий ти на цей раз?..

Мені було б дивно, хоч раз, зустріти саме таку людину, як я. Без ігор. Без підставлянь бажаного за реальне. Людину, яка б мені повірила. Але чи можна тобі повірити, якщо, часом, ти не віриш собі сам?..Твоя відкритість вбиває тебе. Вона вбиває будь-що, бо люди не люблять відкритість. Їм потрібна загадка. Секрет, котрий вони захочуть віднайти в тобі. Щось особисте, що лишається всередині…

“Talk to me, talk to me
Won’t you make it all make sense?
Caught between the memories
Of yesterday and who we were back then
But I’ve been here before
So I think I know the score
Hit me when I’m sore..”

Тих кого любим найбільше, з кожною миттю все менше..

Пару тижнів тому не стало однієї світлої людини – мого двоюрідного брата Олександра. Хотілося б трішки згадати за нього… Продовжувати читання Тих кого любим найбільше, з кожною миттю все менше..

Home’s the same, but I’m not..

Covered in the blood of all the shadows that I fought
If I’m the one left standing, why does it feel like I lost?
And though it knocks me down, I get back up
I wanna change, I’ve had enough… Продовжувати читання Home’s the same, but I’m not..

На роздоріжжі

Два дні, дві спроби, два шанса. Не так. Нуль шансів. Бо ми завжди лишаємось собою. Я про це сказав Дар’ї – наша проблема в тому, що навіть намагаючись/бажаючи бути або виглядати як хтось інший, ми повертаємось до того, що наша поведінка не змінюється, бо ми є ми. У всіх сенсах. Перепитав себе, що б зробила Sa. Вона порекомендувала бути собою. В найгіршому з варіантів. А це нігті, визиваюча сережка (дві?), і…гендерно нейтральна футболка. Все як ми любимо.

Sa грається в свою гру…це не про бажання комусь сподобатись, це про бажання сподобатись собі. Бути собою в тому рідкому моменті. Гіршою, чи кращою своєю половиною?..ніжною. В першу чергу.

Мені хотілося б навчитись прикидатись кимось іншим. Зручним в тих чи інших моментах. Розуміючим в тих чи інших моментах. Але я це я. Зі всіма плюсами і недоліками. Ні, я не вважаю недоліком те, як я іноді виглядаю чи сприймаю себе. Навпаки.

Sa нікуди не зникне. З мене. З цього всесвіту. Бо вона і є той останній запобіжник, котрий рятує мене від всього того, що трапилось тоді. Sa це альтернативна “я”, котра захотіла жити. Яка сказала “я навчу тебе, як розважатись і бути собою. Як будувати плани і дивитись в майбутнє. Як жити не дивлячись на те, як часом буває важко”. Музика, фільми, книги, інше – неважливо. Важливо розуміння, що часом я буваю більше Sa, ніж собою. Це не дні траура, це дні свята. Наче в тебе день народження. Штучний, але ж. Люблю ці дні. Влаштуєм свято?..

Так, але ні

Дивно, як моє сприйняття і думки можуть змінюватись з вечора на ранок чи, точніше, день. Своїми думками і діями я нагадую собі зараз якогось маніяка, який шукає жертву. Під питанням чи “шукає”, а що “жертву” то саме так. Бо факт фактом…

Чи ділиться мій світ, в цьому сенсі, на дві точки зору? І так і ні. Бо часом здається, що Sa просто чекає, щоб вставити своє “якого біса?!”. Друга ж половина пробує совокупіть саму себе в стані алкогольного сп’яніння. Тому звечора одне, зранку інше. Не дивлячись на всілякі збіги.

Ми б тут, звісно, могли б підключити ще комплекс меншовартості. Але нащо? Цей комплекс не вартий нічого, як і я сам зараз. Так, певним сенсом я (хороша?) трудолюбива людина, але чесність і все інше зараз не в ціні. Іншої ж валюти в мені і в мене немає. Тим не менш, гордість все ще є. Тому я дозволити собі щось комусь безкоштовно робити, не дивлячись на те, що зараз мені вкрай потрібні гроші щоб закрити борги. Бо це і є моя свобода. В той день коли я скажу фразу “вибачте, але я не можу це зробити безкоштовно, бо..” – вбийте мене. Я собі такий не потрібен буду…

Можливо я просто не заточений на гроші? Себто на те щоб їх якось масово заробляти і в цілому? А я вважаю, що маю бути таким? Можливо..

Кожну людину можна сприймати в різній площині. В спілкуванні. У відносинах. В кожній площині у кожної людини якісь свої потреби. Ми бачимо лиш частку потреб. Але наскільки об’єктивно те що ми бачимо, відносно того що є? Це завжди лишається загадка в обидва боки.

В будь-якому разі я відпустив і ні на що не сподіваюсь, не будую планів і думок. Це не те. Не те “тому що..” – тут підставити свій варіант.