Іноді вибір лиш примарний. І це чудово. Лишилось знайти шлях, в якому це все може буть. Чи це найважче? Чи найлегше?..
Мені, все ж таки, треба виділити на себе якщо не місяць, то, хоча б, тиждень, і поговорити з собою. Нехай це буде внутрішня розмова Sa і мене. Бо нам з нею дуже треба визначитись з тим, що є канонічним. Місце чи людина. Хоча, можливо, я просто поспішаю як завжди, і з’ясується, що і тут вибір зроблений буде за мене і я лишусь в тому ж моменті де і був. В тому ж місці де і був. Бо все це “все можливо, поки не зроблено вибір” – воно і про іншу сторону. Ми ж звикли вважати світ однополярним.
В світі взаємовідносин не буває “я”. Є “ми”. І, мабуть, якщо ти щось плануєш, або, точніше, “ви” щось плануєте – це питання до обох. А коли твоє внутрішнє “я” складається з двох”, то…це вже питання трьох? Хотів написати “здоровомислючого мене, емоційної Sa, і її”. Але саме у Sa є питання, що для мене буде краще в тому чи іншому моменті. Бо їй потім розгрібать наслідки будь-яких рішень.
А ще, ці всі додатки лиш…”додали” мені невпевненості в людях. Ти сприймаєш всіх як одного і досвід новий за попередній.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.