Продовжую вивчати особливості будування взаємовідносин у віці 30+. Все більше схиляюсь до думки, що двом чоловікам легше завести взаємовідносини між собою, ніж будувати класичні гетеросексуальні відносини. Чому? Продовжувати читання Реальність знайомств в Україні 2.0
Реальність знайомств в Україні
Після кількох тижнів “досліджень”, я дійшов до неодностайної думки. Приблизно 4 з 5 людей на платформах шукають не взаємовідносин, а…підтримки. Так-так. Саме підтримки.
Одразу скажу, що я не проводжу експериментів над людьми чи дослідження заради досліджень. Просто я звик спостерігати за тенденціями, які відбуваються, і спостерігати за тим, як відбуваються ті чи інші речі. Тому це не означає, що це було зроблено для дослідження без згоди людей. Просто власний досвід.
Одна людина мала моральне виснаження від роботи і побуду. Як вона потім сама ж скаже – їй була потрібна сильна людина поруч, яка б могла її підтримувати. І це цілком логічно, бо ж живучи в цій реальності, на п’ятий рік війни, будь-хто потребуватиме підтримки.
Друга людина опинилась в реальності, коли її рідне місто постійно під обстрілами і вона змушена була виїхати в інше, більш безпечне місце. Нове місце, нове життя, маленька дитина. Можу посперечатись за те, що багато хто в цьому прикладі побачить саме себе. Бо, на жаль, це не поодинокі приклади людей, які змушені час від часу змінювати своє місце проживання. Не у пошуках “щасливого життя”, але у бажанні просто побути в більш захищеному просторі. Всі ці люди могли б виїхати за кордон, але вони українці – вони хочуть лишатись вдома, хоч цей “дім” і змінює свою локацію.
Ще кілька людей шукають, в першу чергу, дружнього спілкування. І, часом, саме в спілкуванні люди знаходять відлигу – в розмовах про творчість, кінематограф, спільні хобі. Але складається відчуття, що всі люди думають не про майбутнє, котре настане завтра. Вони живуть сьогоденням, намагаючись знайти “доступні джерела живлення” в інших серцях.
Реальність динамічно змінюється, ми наче ті супутники на обріті планети – рухаємось країною хто куди, шукаючи місце, де нам буде хоч трішки спокійніше. Який шанс, що два “супутника” виберуть один і той самий маршрут? Думаю, він дуже відносний. Бо зараз кожен з нас немає чіткого розуміння, що саме називати своїм домом. Для когось це інше місто, для когось інша країна. І саме тому люди шукають підтримки в комусь близькому. В рідній мові. Щоб отримати хоч якусь стабільність.
Проблема полягає в тому, що всі люди, котрі живуть в однакових умовах – так само однаково потребують цією самої підтримки, а її ресурс не безмежний. Тому ми отримуємо замкнуте коло з сподівань, які не виправдовуються. Люди росходяться в пошуках не іншої людини. Не взаємовідносин. Люди йдуть далі шукати підтримку від тих, в кого воно її ще не отримали..
Love yourself. Forgive yourself
Одна з пісень Florence + The Machine починається з цікавих рядків. Вони про те, що ти можеш кохати і пробачити когось, лише кохаючи і пробачивши себе самого. А що якщо її переінакшити? Продовжувати читання Love yourself. Forgive yourself
Мрійник
Дивно, коли не дивлячись на те, що людина пішла від тебе на зовсім (і ти це відчуваєш по її останнім повідомленням), десь внутрішньо тобі все ще хочеться, щоб вона зупинилась. Замислилась. Озирнулась назад. Щоб на хвилинку в неї виникла думка “..а може це і була та сама людина? Що я тоді роблю?..” – і вона написала “Знаєш, я посиділа, відволіклась, подумала…давай спробуємо ще раз. З тією інформацією що ми маємо і тим досвідом, котрий прожили разом – давай, все ж таки, спробуємо..бо нам потрібна була та зустріч щоб зрозуміти важливість один для одного..”
Є вірш російською. Він закінчується словами “Не захотів, не підійшов. Вона мовчала – він пішов”. І більшість взаємовідносин між людьми так і закінчуються.
Це повернення не відбувається саме в тих випадках, коли хтось очікує того повернення більше, ніж воно потрібно іншій людині. А такі історії бувають лише у фільмах. Людина не зрозуміє. Людина не зазирне в цей блог. І якщо б я не кинув посилання на минулий допис – вона б його не прочитала. Бо їй це не потрібно.
Жодна людина не така як я і не полізе в історії перегляду, шукати посилання на блог, щоб зазирнути і спробувати зрозуміти. Бо тоді б ця людина була мною.
Те що мертве – вмерти не може..
Дійсно. Якщо людина так швидко здається і не бажає зробити ще одну спробу – це лиш вказує на те, що людині ти потрібен був лише як сильна частина. Але будь-яка людина не може бути сильною 24/7 і, час від часу, сама потребує підтримки. Якщо людина цього не розуміє і не сприймає – виникає питання, чи потрібна тобі людина, котра готова тільки отримувати і не давати щось навзаєм? Взаємовідносини це завжди про двох. Про підтримку один одного. Про розуміння, що кожен має свої слабкості в тому чи іншому моменті. Про другі шанси. Але вона сказала своє “ні”.
Можливо я був для неї більше психологічним досвідом, ніж людиною, яку б вона колись кохала. Ми цього вже ніколи не дізнаємось. Але іноді краще закінчити щось таке раніше, поки ти не травмувався ще більше, ніж вірити, що колись ти отримаєш від цієї людини те, що було потрібно саме тобі – взаємне кохання і підтримку.
Ps певним сенсом, це моя перевірка людей. Внутрішня. Якщо людина не хоче зробити ще одну спробу – їй була не потрібна і перша. Якщо людина погоджується на гроші – їй цінні були не хвилини вашої взаємодії, а, хоч якась, користь, якщо вона не отримала саме того, чого хотіла. Нехай і під соусом “це не обов’язково”.
Happy Feels Like v01
За останні два дні я прослухав цю пісню безліч разів. І що цікаво, відчуття, коли я вперше її почув, і зараз – вони різні. Я не буду казати про ідею, яка була першочергово. Але там мала бути відкрита рука. І ці три слова також мали бути написані на пальцях. Але без якогось жесту. Продовжувати читання Happy Feels Like v01
Під Три Мка
Що ж…слід визнати, що часом і мені потрібна підтримка. Але…
Продовжувати читання Під Три МкаСоціальні служби (реф)
Мама казала мені не публіковати в Нотсі мережі такі знімки. Та хіба я її слухав?..
Тих кого любим найбільше, з кожною миттю все менше..
Пару тижнів тому не стало однієї світлої людини – мого двоюрідного брата Олександра. Хотілося б трішки згадати за нього… Продовжувати читання Тих кого любим найбільше, з кожною миттю все менше..
Home’s the same, but I’m not..
Covered in the blood of all the shadows that I fought
If I’m the one left standing, why does it feel like I lost?
And though it knocks me down, I get back up
I wanna change, I’ve had enough… Продовжувати читання Home’s the same, but I’m not..