“А вранці вони неминуче прокинулися..”

“..Не застудилися – не забруднилися
Називали речі своїми іменами
Сіяли добре, розумне, вічне..”

Як же ці слова актуальні до дофамінових наркоманів…бо звечора вона про “весілля весною!”, а зранку, через день, ти спостерігаєш видалену переписку.

Вона спитала мене, “де ти братимеш дофамін, коли видалишся з додатків для знайомств?” – та, нахуй, мені ваш, дофамін, пані, не треба. Я шукаю не його, а відносини. Здорові. Без гойдалок. Але в додатках ти спостерігаєш лише жінок-“наркоманів”, яким тільки він і потрібен. А потім всі чулувіки козли, бо ж.. *ваш варіант*.

Вирвані сторінки, що тобі, що мені…

Від зворотного, я це я. Чи слід дивуватись цій назві допису?..

Я себе лиш питаю в такі моменти – чи це є початок, чи ще ні. Чи зворотній відлік? Чи ні?..Чи це той момент, де “..ми з рівної пішли по кривій”?..Чи “..я тут а ти більше вже ні”?..

Мабуть мені сумно, коли я щиро пропоную допомогу, а її ігнорують. Одразу відчувається якась, певна, наіграність. Що людина хоче викликати емоції. Підсвідомо.

Поки я не приймаю і відштовхую ці думки. Чи протримаюсь я до ранку? Мабуть. Бо я хворий і не буду не спати після другої. Бо все найдурніше, дійсно, відбувається після опівночі.

“..Як все міняється та не ми..”

And I know exactly how this ends..

Шось всі, якось, приунили. І щось мені здається, що всі просто заї..лись від трьох слів “спека”, “балістика”, і “якого хуя я приунив?”. Останнє найбільш важливе слово, бо воно включає будь-які свої обставини. Воно для кожного своє. Для мене воно про застуду (мабуть) з температурою. Але мова не про мене.

Є овер дофіга наративів, які нам закидують в наше життя. Особливо вдало вони працюють в умовах дискомфорту – не важливо це спека чи холод. Але саме в ці моменти ти здаєшся і починаєш думати “..а може?..” – це про бажання переїхати. Це про втому від життя, яке тебе оточує вже бог зна скільки років. Про тривожність. Про зневіру у завтрашній день.

Так, я той же “творожник”, котрий сьогодні пише одне, а завтра писатиме інше. Але зараз, в моменті, я тут, щоб сказати що життя продовжується. Не важливо чи втратили ми когось вчора чи рік тому. Не важливо в якому місці ти живеш. Важливо жити і вірити в своє завтра. Яке б воно не було. Лиш з вірою в завтра воно настане. Лиш з баченням цього самого завтра ти зможеш рухатись далі.

Дивно, коли на такі думки надихнула Лінкін Парківська The Emptiness Machine. Ця сама “the emptiness machine” хоче нас всіх перемолоти. Але ж ми їй не дозволимо..правда?..

..if you can change one thing..

В такі моменти я відчуваю, що мені була б потрібна чиясь порада, але нікого немає. Я думаю це страх про власне прийняття рішень. Про момент, в якому тебе питають “..і що ти робитимеш далі?..”. Продовжувати читання ..if you can change one thing..

Тредс – це блоговий Тіндер для бідних

Повернувся в Тредс після видалення акаунта. Типу щоб з нуля був. І що вам сказать. В середньому 2 з 3 коментарів про токсичність. Одна людинка написала те за що запитувалось, одна написала дурню котра була видалена одразу (ще й з матюком). Ще одна…під виглядом відповіді прорекламувала свої послуги. Класика для цієї соцмережі. Для чого я туди повернувся? Конкретно в даному моменті вже не розумію.

Ми ж всі, часом, робимо дурні речі?..

Рефлексії

Дійшов до думки, що речі, які я роблю в той чи інший час, не є випадковими. Вони є результатом внутрішніх роздумів. Тобто там, десь всередині, я прийняв якесь рішення, і воно візуалізується у вигляді тих чи інших думок, на основі яких я починаю розуміти, що ж саме я хотів тим всім сказати. В першу чергу собі. І я себе почув.

Я видалив два додатка. З чотирьох. Бо я не хочу шукати. Бо це моє сприйняття, коли…вибір зроблено?..є якась внутрішня думка, що його було зроблено з обох сторін. Не було озвучено, але. Що це той самий варіант, коли ти відчуваєш комфорт. Від слів, думок. Часом дивних, часом дивуючих. Без подвійних сенсів, але з обережністю.

Час покаже, як воно буде. А поки що мені треба виспатись за 4 години.. 🙂

Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

..що знаходить той, хто не шукає. Але чи потрібно йому тоді, взагалі, когось “знаходити”? Продовжувати читання Кажуть.. (думки про додатки знайомств)