You’re gonna go far, kid..

“There’s something in your way
And now someone is gonna pay
And if you can’t get what you want
Well, it’s all because of me”(c)The Offspring

Не буду починати думку з речі, від якої знову в когось підгорить. Тому буду казати просто і лаконічно. Коли закриваються одні двері – завжди є інші (тут місце для жарту про чорний хід))). Чомусь згадався дурний старий серіал (Arrested Development), в якому був жарт про фокус, в якому з гея зробили натурала, а з натурала гея. Але давайте будемо об’єктивні.

Будь-які взаємовідносини складаються з багатьох речей. Тактильність (обійми), підтримка (психологічна), зацікавленість в особистості (творчість, хобі), спільні інтереси. У випадку з взаємовідносинам сюди ще додається побут. І це не ок, коли роль жінки це “варити борщ” (для цього в нас є Клопотенко). Так само “не ок”, коли чоловіка сприймають якоюсь беземоційною стіною, котра завжди має тримати увесь всесвіт.

За останні кілька днів я почув декілька точок зору на цей рахунок, загальна з яких прийшла до того, що, жінки відчувають себе більш комфортно і безпечно у…відносинах з іншою жінкою. Так само, як чоловіки знаходять порозуміння і підтримку в… іншому чоловікові. Відмічу, мова не про сексуальний зв’язок, а саме про підтримку. І в цьому ключі завжди варто відповісти для себе на питання “чого саме я хочу і чого хочу саме я?”. Раптом, може з’ясуватись, що людині потрібен не фізичний контакт, а саме та складова, яку вона, з більшою вірогідністю, знайде серед людей своєї статі. Чи буває інакше?..

Так, інакше буває. Але статистика не втішна. Чоловік, який зможе просто підтримати жінку (без якихось “планів”), так само як і жінка, котра розуміє, що “стіна” складається не тільки з цегли, це приблизно 1 людина з 10. В кращому випадку. Інші люди будуть тягнути ковдру в бік своїх потреб, не помічаючи інших.

Запитайте себе – що саме вам потрібно. Пітримка, чи взаємовідносини? Звісно ж, одне не виключає іншого. Але більшість марних сподівань базується саме на тому, що дві людини шукають один в одному різних речей в конкретний період часу.

Ps я був чесний з однією людиною, і коли з’явилась потенційна партнерка, написав, що не проти спілкуватись, але в дружньому ключі, бо є людина, яка мені цікава в романтичному сенсі. Мені написали “так, мені так підходить”, і…через день людина зникла. Це про ось це…

Цікаво, що…

Під виглядом прийняття тебе таким, як є, люди часто, підсвідомо, намагаються тебе змінити. Змінити під себе. Вони тобі кажуть “так, це добре. Я приймаю тебе, але…” – і ці маленькі “але” не помітні. Вони не звучать буквальними “але”. Просто нагадують таке собі дресирування. Коли твою реальність і твоє сприйняття себе і того, що “ок” та “не ок” замінюють на зручні для них. Внутрішньо ти думаєш, що тебе сприймають таким, як ти є. Насправді ж просто непомітно тебе перетворюють у щось. Щось, чим ти вчора не був.

Іноді відчувається, що дорослі жінки це найбільш маніпулятивні люди, які втомились “шукати такого як є”, і…просто ліплять з тебе чи когось іншого щось, що буде максимально відповідати їх вимогам. Якщо зліпок не виходить – викидають і йдуть шукати наступний. Досвід з психологинею саме так і сприймається зараз. Просто, знову ж таки, чим далі ти відходиш від досвіду – тим більш ясним стає, що це було.

Чи може доросла жінка сприймати тебе таким, який ти є? Тут два варіанти. Якщо вона “проста” людина (це не ті, хто пишуть що вони “прості”, це ті, хто скаже тобі що 22=5) – їй пофіг, який ти. Якщо ж вона чітко знає, що 22=3 – з тебе будуть щось ліпити. Знову таки, є дурна думка, що деякі люди йдуть “в психологію” саме для цього. Не для розібратись в собі. Не для допомогти іншим. Для маніпуляції з тими, відносно кого це зручно. Навчитись “читати” людей, на яких…ти просто не витрачатимеш свій час. Це як проходити ігри з чіт-кодами.

Хтось скаже, що в психологію пішов, щоб захиститись від маніпуляторів, але…він не помічає, як сам ним стає. Бо саме він знає особливості роботи таких людей. Мабуть, тому, одна з причин, чому я намагаюсь бути подалі від людей, які вибрали для себе цей напрямок як роботу. Розуміння, що ти будеш вічним пацієнтом. Безкоштовним піддослідним, який завжди поруч…

Я мав досвід перебування в стаціонарі психіатрії і знаю, як це – відчуття безпорадності, коли від твого “хочу” нічого не залежить. Це найстрашніше відчуття, з яким я стикався. І то тільки здається, що таке показують лиш у фільмах. І коли ти стикаєшся з цим наглядно – немає нічого страшніше…

Чи взаємовідносини з психологом це про щось схоже? Чи важко з них вийти? Чи легко тебе відпустять з них?..не хотілося б дізнатись…тому, може й на краще, що мене сприйняли “слабким” для себе.

Соціальний круїз-контроль

Хоч і не володію авто, але в будь-якому транспорті є такий термін як “крейсерська швидкість”. Тобто це найбільш корисна швидкість, за якої ти маєш найменших розхід пального. А що, якщо це використати відносно нашої взаємодії з іншими людьми? Продовжувати читання Соціальний круїз-контроль

Вонг Карвай

Була в мене людина, яка закінчилась на початку року. В мене багато було людей, але окремо я виділяю не всіх. Її виділив. Продовжувати читання Вонг Карвай

Реальність знайомств в Україні 2.0

Продовжую вивчати особливості будування взаємовідносин у віці 30+. Все більше схиляюсь до думки, що двом чоловікам легше завести взаємовідносини між собою, ніж будувати класичні гетеросексуальні відносини. Чому? Продовжувати читання Реальність знайомств в Україні 2.0

Реальність знайомств в Україні

Після кількох тижнів “досліджень”, я дійшов до неодностайної думки. Приблизно 4 з 5 людей на платформах шукають не взаємовідносин, а…підтримки. Так-так. Саме підтримки.

Одразу скажу, що я не проводжу експериментів над людьми чи дослідження заради досліджень. Просто я звик спостерігати за тенденціями, які відбуваються, і спостерігати за тим, як відбуваються ті чи інші речі. Тому це не означає, що це було зроблено для дослідження без згоди людей. Просто власний досвід.

Одна людина мала моральне виснаження від роботи і побуду. Як вона потім сама ж скаже – їй була потрібна сильна людина поруч, яка б могла її підтримувати. І це цілком логічно, бо ж живучи в цій реальності, на п’ятий рік війни, будь-хто потребуватиме підтримки.

Друга людина опинилась в реальності, коли її рідне місто постійно під обстрілами і вона змушена була виїхати в інше, більш безпечне місце. Нове місце, нове життя, маленька дитина. Можу посперечатись за те, що багато хто в цьому прикладі побачить саме себе. Бо, на жаль, це не поодинокі приклади людей, які змушені час від часу змінювати своє місце проживання. Не у пошуках “щасливого життя”, але у бажанні просто побути в більш захищеному просторі. Всі ці люди могли б виїхати за кордон, але вони українці – вони хочуть лишатись вдома, хоч цей “дім” і змінює свою локацію.

Ще кілька людей шукають, в першу чергу, дружнього спілкування. І, часом, саме в спілкуванні люди знаходять відлигу – в розмовах про творчість, кінематограф, спільні хобі. Але складається відчуття, що всі люди думають не про майбутнє, котре настане завтра. Вони живуть сьогоденням, намагаючись знайти “доступні джерела живлення” в інших серцях.

Реальність динамічно змінюється, ми наче ті супутники на обріті планети – рухаємось країною хто куди, шукаючи місце, де нам буде хоч трішки спокійніше. Який шанс, що два “супутника” виберуть один і той самий маршрут? Думаю, він дуже відносний. Бо зараз кожен з нас немає чіткого розуміння, що саме називати своїм домом. Для когось це інше місто, для когось інша країна. І саме тому люди шукають підтримки в комусь близькому. В рідній мові. Щоб отримати хоч якусь стабільність.

Проблема полягає в тому, що всі люди, котрі живуть в однакових умовах – так само однаково потребують цією самої підтримки, а її ресурс не безмежний. Тому ми отримуємо замкнуте коло з сподівань, які не виправдовуються. Люди росходяться в пошуках не іншої людини. Не взаємовідносин. Люди йдуть далі шукати підтримку від тих, в кого воно її ще не отримали..

Love yourself. Forgive yourself

Одна з пісень Florence + The Machine починається з цікавих рядків. Вони про те, що ти можеш кохати і пробачити когось, лише кохаючи і пробачивши себе самого. А що якщо її переінакшити? Продовжувати читання Love yourself. Forgive yourself

Мрійник

Дивно, коли не дивлячись на те, що людина пішла від тебе на зовсім (і ти це відчуваєш по її останнім повідомленням), десь внутрішньо тобі все ще хочеться, щоб вона зупинилась. Замислилась. Озирнулась назад. Щоб на хвилинку в неї виникла думка “..а може це і була та сама людина? Що я тоді роблю?..” – і вона написала “Знаєш, я посиділа, відволіклась, подумала…давай спробуємо ще раз. З тією інформацією що ми маємо і тим досвідом, котрий прожили разом – давай, все ж таки, спробуємо..бо нам потрібна була та зустріч щоб зрозуміти важливість один для одного..”

Є вірш російською. Він закінчується словами “Не захотів, не підійшов. Вона мовчала – він пішов”. І більшість взаємовідносин між людьми так і закінчуються.

Це повернення не відбувається саме в тих випадках, коли хтось очікує того повернення більше, ніж воно потрібно іншій людині. А такі історії бувають лише у фільмах. Людина не зрозуміє. Людина не зазирне в цей блог. І якщо б я не кинув посилання на минулий допис – вона б його не прочитала. Бо їй це не потрібно.

Жодна людина не така як я і не полізе в історії перегляду, шукати посилання на блог, щоб зазирнути і спробувати зрозуміти. Бо тоді б ця людина була мною.

Те що мертве – вмерти не може..

Дійсно. Якщо людина так швидко здається і не бажає зробити ще одну спробу – це лиш вказує на те, що людині ти потрібен був лише як сильна частина. Але будь-яка людина не може бути сильною 24/7 і, час від часу, сама потребує підтримки. Якщо людина цього не розуміє і не сприймає – виникає питання, чи потрібна тобі людина, котра готова тільки отримувати і не давати щось навзаєм? Взаємовідносини це завжди про двох. Про підтримку один одного. Про розуміння, що кожен має свої слабкості в тому чи іншому моменті. Про другі шанси. Але вона сказала своє “ні”.

Можливо я був для неї більше психологічним досвідом, ніж людиною, яку б вона колись кохала. Ми цього вже ніколи не дізнаємось. Але іноді краще закінчити щось таке раніше, поки ти не травмувався ще більше, ніж вірити, що колись ти отримаєш від цієї людини те, що було потрібно саме тобі – взаємне кохання і підтримку.

Ps певним сенсом, це моя перевірка людей. Внутрішня. Якщо людина не хоче зробити ще одну спробу – їй була не потрібна і перша. Якщо людина погоджується на гроші – їй цінні були не хвилини вашої взаємодії, а, хоч якась, користь, якщо вона не отримала саме того, чого хотіла. Нехай і під соусом “це не обов’язково”.