ВВВ

Взаємовідносини на Відстані Відстій. Чому? Бо я не захочу переїжджати в порожнечу (а так воно і є, коли ти переїжджаєш в невідоме місто, ще й у квартиру (бує..)). Вона не схоче чекати кілька років невідомо чого, поки я зароблю капітал тими методами і в тому місці, які мені відомі. І…ще багато-багато чого. Але це буде потім. Усвідомлення цього всього. Це не означає що не треба зустрітись, побачитись, обійнятись, і…може там ці всі проблеми вже й проблемами перестануть бути?..Можливо, що так.

Я завжди вірю у “випадок”. Лишився я тут без дому чи без транспорту з обладнанням – ку-ку, приїхали. І тоді не ти вже будуєш плани на життя, а життя на тебе. А ти просто погоджуєшся на ті речі, котрі ще вчора здавались тобі незручними. Бо незручним стало місце, де ти планував плани. І від усвідомлення цього всього стає легше. Ні, не від того що ти тут без будинку чи без роботи лишишся. Від того, що життя може крутнути як завгодно.

Будуючи щось – не починайте попутно переглядати “Як я зустрів вашу мати”. Бо остання серія якраз була про те, що відносини на відстані це відстій))
…і що не треба їхати до дєвоньки після другої ночі, але…хвала військовому стану і комендантській годині. Вони рятують нас від помилок! (гумореска, коли шо..)

1 вересня

Приблизно як 1 чи 2 вересня ти відчуваєш, що прийшла осінь, коли ти йдеш в школу, університет чи технікум, вже трішки прохолодно – і це і є “той самий знак” – так само, іноді, ти відчуваєш, що став частиною взаємовідносин. Без гучних заяв. Без чітких обов’язків. Без явних обмежень. Але внутрішньо ти відчув – так. Це воно.

Доросле життя, як і дорослі відносини – це коли ти здатен відчувати тон розмови і змінювати тему, навіть коли ти жодного разу не бачився з людиною. Просто ти відчуваєш, що ця не та тема, котра комфортна твоєму партнеру. Хоча у вас немає ані зорового контакту, ані слухового. Просто ти бачиш що це “не зручно”. І ви міняєте її на іншу. І безліч речей, до яких ти звик у звичайних відносинах. Тобто рівень порозуміння. Чужі зони комфорту. Проговорення всіляких дрібниць, які кожен бачить по-своєму. Це можна назвати як “ви ще не бачились – а вже розмовляєте, як сімейна пара”. А зустріч – це лише підпис на умовному документі, що все, що було сказано раніше – дісне і буде таким надалі.

За два тижні онлайн-спілкування я пережив “всі етапи”, котрі властиві класичним відносинам. Важкі моменти, непорозуміння – все оце ось. Воно було. Але також була людина, яка чує. І це ще раз показує, що можна проговорити все що завгодно з тим, хто тебе хоче чути. І це, автоматично, означає, що всі хто був “до” – тебе чути не хотіли. В цьому і крилась відповідь на питання, “що було не так зі мною в той чи інший раз?”. З тобою нічого – не так було з людиною, на яку ти натрапив.

Я так і не дописав статтю про додатки знайомств, але зараз вона вивернулася б в бік, котрий ще пару тижнів тому я б вважав фантастичним. З поправкою на одну умову. Це був перший досвід майданчиків для обох.

Рухаємось далі, подорож цікава і неймовірна…

Бісить

…коли від тебе ні снів, ні сповіщень
Коли не пишуться пісні і вічність… Продовжувати читання Бісить

Соціальні Служби

Поговоримо про мою нову роботу на пісню Hohlan – Соціальні служби Продовжувати читання Соціальні Служби

There’s no place like..

Home…

Мої демони надто явні, щоб бути частиною когось…вчора я це в собі побачив і зрозумів. Бо знову замислився, що тільки псую собою чужі життя…

Загалом, я такий же суїцидник, як і він…і вік наближався до межі…

Я пробую інакше,але це має бути тільки мій світ. Світ, наповнений самотністю. Я не маю транслювати свої стани ще на когось. І ні, чиєсь світло не затьмарить цю темряву ніколи.

Бути друзями не гірший варіант, так я роблю іншим менше болю.