Вирвані сторінки, що тобі, що мені…

Від зворотного, я це я. Чи слід дивуватись цій назві допису?..

Я себе лиш питаю в такі моменти – чи це є початок, чи ще ні. Чи зворотній відлік? Чи ні?..Чи це той момент, де “..ми з рівної пішли по кривій”?..Чи “..я тут а ти більше вже ні”?..

Мабуть мені сумно, коли я щиро пропоную допомогу, а її ігнорують. Одразу відчувається якась, певна, наіграність. Що людина хоче викликати емоції. Підсвідомо.

Поки я не приймаю і відштовхую ці думки. Чи протримаюсь я до ранку? Мабуть. Бо я хворий і не буду не спати після другої. Бо все найдурніше, дійсно, відбувається після опівночі.

“..Як все міняється та не ми..”

And I know exactly how this ends..

Шось всі, якось, приунили. І щось мені здається, що всі просто заї..лись від трьох слів “спека”, “балістика”, і “якого хуя я приунив?”. Останнє найбільш важливе слово, бо воно включає будь-які свої обставини. Воно для кожного своє. Для мене воно про застуду (мабуть) з температурою. Але мова не про мене.

Є овер дофіга наративів, які нам закидують в наше життя. Особливо вдало вони працюють в умовах дискомфорту – не важливо це спека чи холод. Але саме в ці моменти ти здаєшся і починаєш думати “..а може?..” – це про бажання переїхати. Це про втому від життя, яке тебе оточує вже бог зна скільки років. Про тривожність. Про зневіру у завтрашній день.

Так, я той же “творожник”, котрий сьогодні пише одне, а завтра писатиме інше. Але зараз, в моменті, я тут, щоб сказати що життя продовжується. Не важливо чи втратили ми когось вчора чи рік тому. Не важливо в якому місці ти живеш. Важливо жити і вірити в своє завтра. Яке б воно не було. Лиш з вірою в завтра воно настане. Лиш з баченням цього самого завтра ти зможеш рухатись далі.

Дивно, коли на такі думки надихнула Лінкін Парківська The Emptiness Machine. Ця сама “the emptiness machine” хоче нас всіх перемолоти. Але ж ми їй не дозволимо..правда?..

..if you can change one thing..

В такі моменти я відчуваю, що мені була б потрібна чиясь порада, але нікого немає. Я думаю це страх про власне прийняття рішень. Про момент, в якому тебе питають “..і що ти робитимеш далі?..”. Продовжувати читання ..if you can change one thing..

Тредс – це блоговий Тіндер для бідних

Повернувся в Тредс після видалення акаунта. Типу щоб з нуля був. І що вам сказать. В середньому 2 з 3 коментарів про токсичність. Одна людинка написала те за що запитувалось, одна написала дурню котра була видалена одразу (ще й з матюком). Ще одна…під виглядом відповіді прорекламувала свої послуги. Класика для цієї соцмережі. Для чого я туди повернувся? Конкретно в даному моменті вже не розумію.

Ми ж всі, часом, робимо дурні речі?..

Рефлексії

Дійшов до думки, що речі, які я роблю в той чи інший час, не є випадковими. Вони є результатом внутрішніх роздумів. Тобто там, десь всередині, я прийняв якесь рішення, і воно візуалізується у вигляді тих чи інших думок, на основі яких я починаю розуміти, що ж саме я хотів тим всім сказати. В першу чергу собі. І я себе почув.

Я видалив два додатка. З чотирьох. Бо я не хочу шукати. Бо це моє сприйняття, коли…вибір зроблено?..є якась внутрішня думка, що його було зроблено з обох сторін. Не було озвучено, але. Що це той самий варіант, коли ти відчуваєш комфорт. Від слів, думок. Часом дивних, часом дивуючих. Без подвійних сенсів, але з обережністю.

Час покаже, як воно буде. А поки що мені треба виспатись за 4 години.. 🙂

Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

..що знаходить той, хто не шукає. Але чи потрібно йому тоді, взагалі, когось “знаходити”? Продовжувати читання Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

You’re gonna go far, kid..

“There’s something in your way
And now someone is gonna pay
And if you can’t get what you want
Well, it’s all because of me”(c)The Offspring

Не буду починати думку з речі, від якої знову в когось підгорить. Тому буду казати просто і лаконічно. Коли закриваються одні двері – завжди є інші (тут місце для жарту про чорний хід))). Чомусь згадався дурний старий серіал (Arrested Development), в якому був жарт про фокус, в якому з гея зробили натурала, а з натурала гея. Але давайте будемо об’єктивні.

Будь-які взаємовідносини складаються з багатьох речей. Тактильність (обійми), підтримка (психологічна), зацікавленість в особистості (творчість, хобі), спільні інтереси. У випадку з взаємовідносинам сюди ще додається побут. І це не ок, коли роль жінки це “варити борщ” (для цього в нас є Клопотенко). Так само “не ок”, коли чоловіка сприймають якоюсь беземоційною стіною, котра завжди має тримати увесь всесвіт.

За останні кілька днів я почув декілька точок зору на цей рахунок, загальна з яких прийшла до того, що, жінки відчувають себе більш комфортно і безпечно у…відносинах з іншою жінкою. Так само, як чоловіки знаходять порозуміння і підтримку в… іншому чоловікові. Відмічу, мова не про сексуальний зв’язок, а саме про підтримку. І в цьому ключі завжди варто відповісти для себе на питання “чого саме я хочу і чого хочу саме я?”. Раптом, може з’ясуватись, що людині потрібен не фізичний контакт, а саме та складова, яку вона, з більшою вірогідністю, знайде серед людей своєї статі. Чи буває інакше?..

Так, інакше буває. Але статистика не втішна. Чоловік, який зможе просто підтримати жінку (без якихось “планів”), так само як і жінка, котра розуміє, що “стіна” складається не тільки з цегли, це приблизно 1 людина з 10. В кращому випадку. Інші люди будуть тягнути ковдру в бік своїх потреб, не помічаючи інших.

Запитайте себе – що саме вам потрібно. Пітримка, чи взаємовідносини? Звісно ж, одне не виключає іншого. Але більшість марних сподівань базується саме на тому, що дві людини шукають один в одному різних речей в конкретний період часу.

Ps я був чесний з однією людиною, і коли з’явилась потенційна партнерка, написав, що не проти спілкуватись, але в дружньому ключі, бо є людина, яка мені цікава в романтичному сенсі. Мені написали “так, мені так підходить”, і…через день людина зникла. Це про ось це…