Куплет Redengy то зовсім…
“Де я? Відчуваю, що втрачаю себе я.
Та колись усе змінитися зможе.
Я на себе стала зовсім не схожа.
Я не знаю, що мені допоможе.
Може це такий етап
Коли все йде не так
Світ втрачає кольори
І це не викинути з голови
Я хочу забути про втому
У місці, де все невідомо
Я хочу позбутися того
Що вдома я ніби не вдома”
Почну з того, що це один з найскладніших творів. Не з точки зору реалізації, а з точки зору змісту. Сама авторська пісня про самогубство. Про складний період у житті. Я слухав цю пісню півдня. Потім час від часу. Я намагався пережити її в тому вигляді, в якому я її бачу. Тож перейдемо до візуального. Продовжувати читання Чи є кінець твоїй печалі?
..ні ви, ні я не проти, але, ні слова про любов!.. Продовжувати читання Ще кілька поворотів – замкнеться коло знов..
…Когда приходит зима,
Грозы и всё вероломно… Продовжувати читання Смотри на меня влюблённо, когда падают бомбы..
Читаєш “пісню Alexandra Căpitănescu мають зняти з конкурсу через те що в неї йде мова про придушення”. Думаєш “дай гляну, що там таке”. Запускаєш – а воно ж ще й звучить!
Чи здивований я, що хочуть зняти те, за що можна голосувати? Ну….
Як на мене круто. Аж стало цікаво що за інша творчість у артистки 🙂
Бо ж..
Мало виконавців змушують мене ревіти, коли я чую щось надто чудове. Але…їм це вдалося. Двічі. Продовжувати читання Hit me when I’m sore..
Бо наші душі вже не тут лікують їх
Невиліковно хворі…
Продовжувати читання Не обіцяй що будем разом вічно тут і в радості і горі…
Іноді в мене в голові певні речі складаються у композицію, зрозумілу, здебільшого, тільки мені. Продовжувати читання Диптих “Порожнеча”
