Подивились Ангели відплати (2006)

Автобіографічний фільм з долею містики і еротики? Це сюди.. 🙂

Почну з цікавого факта, котрий полягає в тому що фільм знімався у 2006 році по подіям 2002 року, в той час як у 2007 році актриси, одна з яких знялась в цьому самому фільмі 2006 року, звинуватили режисера Бріссо в зґвалтуванні, сексуальному насильстві та домаганнях протягом періоду з серпня 2005 року по вересень 2007 року. Тож, це вже не просто фільм, а якийсь мульти-всесвіт заснований на тому, хто його і зняв. І…тим не менш.

Фільм розповідає про режисера “середніх” років, котрий намагається зрозуміти суть сексуальності через те, щоб зняти актрис в умовах, котрі будуть для них некомфортні. Тобто, щоб перед камерою з ними відбулось щось таке, на що вони раніше ні за що б не погодились. І от, відбуваються кастинги, кожна актриса розповідає свою історію і те, чого вона хоче отримати від своєї ролі, в той же час мало хто з них погоджується на те, що потрібно режисеру. Втім, знаходяться кілька актрис, котрі згодні на все, що від них потребує режисер. Навіть, якщо це вплине на їх звичайне життя.

Протягом перегляду фільму ми спостерігаємо на те, як режисер (персонаж) намагається знайти щось таке, що від нього втікає швидше, ніж він встигає це схопити, бо ж часом важко зрозуміти – де дівчина віддає щирі емоції і розповідає те, що думає, а де це просто гра акторки, і вона робить все те, чого хоче сам режисер. Складається відчуття, що не дівчатам років по 20, а самому режисеру, котрий хоч і знаходиться осторонь від всього що відбувається між дівчатами, втім вірить всьому, що вони роблять і говорять.

Сюжетно, я б провів певні паралелі з “Німфоманкою”, але тут фільм, дещо, про інше. Втім, це не заважає йому мати приємні для ока постільні сцени, тож…хоча б через це його слід глянути. В іншому, є відчуття що хотіли донести якусь ідею в якійсь формі, що так і не вдалось зробити. Чи раджу я цей фільм до перегляду?..якщо вам подобаються фільми з елементами еротики – так. Якщо ні – то..ні 🙂

Подивились Обрізання (2012)

Нарешті фільм, про який захотілось розповісти. Але котрий не слід дивитись.

Одразу скажу – фільм не про те що на заголовному знімку. Просто (смішний) момент на тему того “як не варто робити дівчині приємно” ^_^

Але фільм і не про те. Втім, нагота і кров присутні в цьому фільмі в достатку. Тож про що цей “фільм жахів”?

Є фільми, котрі позиціонуються людьми як фільми жахів за рахунок того, що якийсь рецензент пролистав картинки, подивився що на них, і вирішив що то жах, але ні. Бо ж ідея фільму жахів в тому, щоб налякати тебе чимось типу скрімєра. Тут таких моментів немає і, загалом, вас лякає кров? Якщо так – це фільм жахів. Якщо ні – то артхаус. З любов’ю до чорного гумору тут ще й комедію можна знайти, втім. Історія більш трагічна, ніж комедійна.

Є родина, в якій одна дівчина має проблеми по здоров’ю із легенями (Грейс), а друга (Полін) має певні психічні розлади, через які їй сняться дивні сни, в яких завжди присутня кров. Полін мріє бути хірургом, як стає зрозуміло з сюжету – в тому числі щоб допомогти своїй сестрі одужати. Втім, сестра важко хвора і її стан починає лише погіршуватись.

Чимось цей фільм нагадав мені Донні Дарко – якимось, таким собі, сюрреалізмом, в якому люди усвідомлюють, що щось не так, але не приділяють тому відповідної уваги, через що часом трапляються дивні речі. Головний сюжет розвивається від очей Полін, бачення світу якої нам і показують. Це дозволяє нам з більшим розумінням відноситись до речей, котрі вона робить протягом всього фільму, і тим тобі більше хочеться, щоб її проблемам була приділена відповідна увага.

Це той випадок, коли у відгуках пишуть “дивіться фільм до кінця”, і так і є. Втім, мало кому його можна запропонувати, бо фанатів такого жанру не багато. Але фільм вартий перегляду 🙂

Подивились Романтики 303 (2018)

Що ви уявляєте, коли чуєте словосполучення “роад муві”? В 90-х і 00-х було безліч комедій цього жанру, загалом американського виробництва. Але цей фільм за своєю суттю і історією трішки не про те і…німецького виробництва. Тож…про що він?

Життєві шляхи Юле і Яна випадково пересікаються, коли одній потрібно приїхати до свого хлопця і поговорити з ним про їх майбутню дитину, якою Юле вагітна, а Ян, котрий все життя ріс з вітчимом, нарешті зважується зустрітись зі своїм біологічним батьком. Їх шлях лежить у два недалеких один від одного місця і перетинати його вони будуть на будинку на колесах – Mercedes 303 “Hymer”.

Основний кістяк сюжету полягає в розмовах двох персонажів і їх поглядах на ті чи інші речі, котрі нерідко відрізняються і кожен має свою позицію. Втім, часом все ж таки вдається знайти спільну точку виходячи з аргументів одне одного. Між тим, нам показують гарні види і місця кількох Європейських країн, а хронометраж у 2.5 години пролітає так, наче це 1.5-годинний фільм.

Історія не те щоб якась унікальна, але фільм приємно дивитись просто тому що він не напряжний. З одного боку в картині є певні зерна для міркувань на тему взаємовідносин між людьми і, окремо, чоловіком і жінкою, з іншого фільм не перевантажений якимись вкрай важкими роздумами, тому підійде для всіх.

Мабуть, це саме той випадок, коли фільм можеш порадити будь-кому, бо комусь буде близька історія, хтось побачить як воно – жити в будинку на колесах. Інші ж зможуть почути історії героїв і їх роздуми.

Саме те кіно під вінішко і гарну компанію з близької людини, хоча зайде й тим, хто на самоті 🙂

Подивились Друзі назавжди (2019)

Є такі історії, котрі настільки добрі, що аж погані. І от цей фільм, мабуть, саме той випадок. Одразу скажу, фільм не поганий у сенсі “поганий”, але…

Ось вам загадка – що буде, якщо взяти Дакоту Джонсон (хтось згадає “Відтінки”, а я, скоріш, “Суспірію”), Джейсона Сіґела (“Як я зустрів вашу мати”) і Кейсі Аффлека (“Оппенгеймер”) і запхати в один фільм? Відповідь вас здивує, але буде гарний драматичний фільм 2019 року.

У фільмі розповідається історія про те, як кілька людей зіштовхнулись з проблемою, котра, мабуть, одна з найстрашніших – захворюванням на рак. І це є однією з причин, чому я сказав що фільм “поганий”. Існують фільми під різні настрої, і мені важко сказати, що може заставити людей дивитись стрічку, в котрій окрім щасливих моментів, показані також і миті безвихідності і болю від того, що відбувається з близькою для тебе людиною. Втім, це не є причиною не дивитись цей фільм, бо ж він, в першу чергу, про дружбу.

Місяць тому я писав про фільм Нова подружка, де двох людей об’єднало спільне горе, і “Друзі назавжди” в чомусь з ним схожий, хоча і зовсім про інше. В ньому показано, наскільки людина, котру інші сприймають “невдахою” і лузером, через те, що по життю він не досяг якоїсь високої мети, для інших може бути тим самим, хто допоміг пережити важкі часи і залишитись разом. Це приклад ситуації, коли друг однієї з “половинок” стає другом сім’ї, і сім’я вже не уявляє свого життя без нього.

Всередині такі фільми залишають певну “важкість”, тож явно не осінній фільм. Хоча й акторська гра на рівні, і сама по собі історія варта того, щоб його подивитись 🙂

Подивились серіал “В її очах” (2021)

На пост мене не вистачить, а ось на відгук…

Продовжувати читання Подивились серіал “В її очах” (2021)

Подивились Нова подружка (2014)

“Как тебя, девочка, зовут? – Virginia Slims…” Продовжувати читання Подивились Нова подружка (2014)

Подивились Щасливого Різдва (2005)

Дивно дивитись у війну фільми про війну, але коли я на нього натрапив – якось не втримався, і вирішив додати до списку перегляду. Не в останню чергу через акторський склад (Дені Бун, Гійом Кане, та інші). І…фільм дуже зайшов під чай з печивом 🙂

Нам розповідають реальну історію подій часів Першої світової війни, коли під час Різдва, воюючі сторони вирішили відкласти рушниці, забути про чвари і…разом зустріти свято.

Фільм знімався одразу кількома країнами – Франція, Німеччина, Велика Британія, Румунія, Бельгія і Норвегія, тож це той самий випадок, коли історія не перекручена в якийсь бік, а просто відтворена в кращому вигляді.

Якщо вірити історичним відсилкам з Вікі, факт дійсно мав місце бути 24-25 грудня 1914 року – “Напередодні передріздвяного тижня, німецькі та англійські солдати виходили зі своїх окопів, щоб обмінятися традиційними різдвяними привітаннями. Подекуди, чоловіки з обох сторін сходились на нічийній землі у Святвечір та Різдво поспілкуватися та обмінятися харчами і сувенірами. Відбувалися також спільні поховання загиблих та обмін полоненими; на деяких зустрічах разом колядували. Солдати грали між собою у футбол” – і саме ця вся частина і була відтворена у фільмі.

В певному сенсі, “святкове перемир’я”, котре у нас неодноразово “як би” оголошувалось, мабуть було саме про те – що такі приклади дійсно існували. Але хочеться додати, що “одна справа у кіно”, інша у житті. Тож фільм виглядає дещо фантастичним, хоча це не є причиною не подивитись його. У ньому одночасно показані і військові реалії і те, як люди переживають і втрати і біль з обох боків. Не дивлячись на загальний антураж, війна не “романтизується” як щось “добре крізь призму поганого”. І коли в одному місці перемир’я – в іншому показуються запеклі бої.

Чи варто дивитись фільм? Мабуть…не зараз, але загалом, фільм добрий. Тож рекомендую 🙂

Подивились “Ти квач!” (2018)

Коли закінчили дивитись фільм, я замислився – а після скількох років комедія вже вважається “старою”? Бо ж фільми нашого дитинства це картини, котрим по 30 років. А це безліч часу. Тож, як сприймати комедію, котрій п’ять років?..

Продовжувати читання Подивились “Ти квач!” (2018)

(якось) Подивились Застряглі разом (2021)

Натрапив на нього знову і здивувався, що не написав тоді відгук. Тож.. Продовжувати читання (якось) Подивились Застряглі разом (2021)