Сьогоднішня робота буде присвячена пісні гурту Ninth Key і двом протилежностям. Продовжувати читання No Place Like Home
Позначка: творчість
R.I.P.
To the ones who watched me break
Now you’re just a past mistake
Cut you out so surgically
To the past respectfully
R.I.P.
Вонг Карвай
Була в мене людина, яка закінчилась на початку року. В мене багато було людей, але окремо я виділяю не всіх. Її виділив. Продовжувати читання Вонг Карвай
Соціальні служби (реф)
Мама казала мені не публіковати в Нотсі мережі такі знімки. Та хіба я її слухав?..
Seize The Power
“Hey there, how you been?
I’m the voice in your head and I know you been aching
When you find me, let me in
I got power in my hands and it’s yours for the taking..” Продовжувати читання Seize The Power
Save Me
Шось закинув я Нотс…про основний блог зовсім мовчу. Роблю я, роблю.. Продовжувати читання Save Me
Smile
То тільки здається, що в мене в житті нічого не відбувається і я мовчу. Скоріш, навпаки. Продовжувати читання Smile
До моєї творчості можна відноситись по різному
Untouched
І сюди трішки додамо.. Продовжувати читання Untouched
Тим часом, в паралельному всесвіті…
Я фз чи то успіх, чи, але..
Ще ніколи мої ноги не були так популярні ^_^
Взагалі, той допис був про використання зробленого самотужки засобу для латексу (для вдягання і блиску) за рекомендацією ChatGPT. І був більше про те, що дурний я купився на його рекомендацію))
Смішно, що дописи з вивіреними роботами збирають менше вподобайок (і це завжди), ніж знімок, який ти робиш як такий собі рофл. Шкода, що ця аудиторія цікавиться виключно конкретно взятим знімком, а не творчістю в цілому. Але…ми ж за просування? Ці вподобайки підіймають твій профіль вище, роблячи його більш впізнаваним. Тож іноді є сенс піти на певні жертви, аби здобути щось більше.
На тому тижні я заохотив нігтьових фетишистів, на цьому латексно-ножних. Хлопчик Руся, (майже) 36 рочків.
Не завжди шлях може бути прямим. Частіше він хвилястий. І я знаходжу себе в цих хвилях. Створюючи себе і світ навколо. Більшість творчості я тут не публікую, а хто знає де той знає. Сплив в думках вірш Якімова, котрий я тут згадував 7 років тому. Резонує.
“Вы не умеете хранить чужие тайны
Имена людей как карточки в колоде
Из-под полы в игре роняете случайно
И это шулерство, как будто, даже в моде.
Вы не умеете хранить чужие тайны
И доверяя вам
Очередная жертва,
Шажок навстречу сделает случайно
И будет вскрыта
Как письмо с конверта.
Читайте ж вслух,
Доходчиво и прямо!
И громко смейтесь,
Чтобы слышал каждый.
Вы не имеете хранить чужие тайны
А остальное, как-то,
Мне уже не важно…(с)Ваня Якимов”


