Колиш’нуть

Замислився над тим, що мені прийшов лист, там є напис “Tweet this”, тобто запостити у Твітер. Але твітер зараз став “X”, що можна прочитати, відповідно, як “Ex” (спитайте у Гугл Транслейт, наприклад, вимовляння). В свою чергу “Ex” використовується, зазвичай, відносно колишніх партнерів. Типу “моя колишня/мій колишній”. І от “твітнуть” то було зрозуміло, а “екснуть” якось не дуже.

Тож…якщо треба щось розшарити у “Ex”, чи вірно я розумію, що вірно казати “Колишнуть”? о,О

Не вистачає світла

Дивно часом спостерігати, як ми пристосовуємось до незручностей. Тобто ми вигадуємо собі певні “бонуси” навіть в ситуаціях, коли живемо у штучних обмеженнях. Про що це я?

Тогоріч, в цей час, вимикали світло. Звісно ж через обстріли. Ти не міг контролювати своє життя, через те що світла могло не стати коли завгодно. Потім пішли умовні графіки, коли світло було 4 через 4 і ти пристосовувався до реальності, коли ще, час від часу, графік міняли, переносячи ці самі “4 години” у зворотному напрямку. Це були незручності, але з часом ти пристосовувався, готуючи їжу заздалегідь, або ж плануючи вставати за іншим графіком.

Певний час в мене були “години творчості”, бо ж ввечері світла не ставало, і ти знаходив собі заняття, щоб пристосуватись до реалій життя. Часом відключення припадали на 10 вечора, а часом на 2 годину ночі. Я лягав спати, зазвичай, о 3-й чи о 4-й, тож або “2 години зі світлом”, або “2 години без”. Та ж сама історія зі сніданком – або снідаєте в інший час, або заздалегідь виносите що треба у холодний коридор. Будинок – сам собі холодильник взимку.

Сидіти доводилось за ноутбуком, тож я вичепив собі на Ебеї якийсь Самсунговський хромбук, котрий працював до 10 годин і давав можливість заряджати себе від павербенка. Зручно і прикольно, але потужність була не та. Втім, це не завадило мені вперше в житті почати грати у графічні новели, для котрих того ноутбука було з головою і трішки більше. Тобто я знав, що в мене “є час на графічні новели”. Бо без світла мало що можна було ще робити.

Цьогоріч я замовив/збирався зібрати потужний акумулятор, накупив лампочок на 12 вольт з комфортною температурою світла у 3000К. А світло є.

Дивно розуміти, що часом твоя трагедія не в тому, що світло не вимикають і тебе не лишають світла, а що воно є, і ти не можеш, в цьому всьому, знайти собі час на якісь справи, котрі робив без нього.

Якщо вам здалось…

що хтось з сусідських котів ліпив у нас на даху гаража снігових янголів – то вам не здалось Продовжувати читання Якщо вам здалось…

У нас самі, ска, чистоплотні миші…

Спочатку ми обоє не розуміли, що то за дивні сліди на милі. Потім прийшло розуміння, що…то сліди від мишачих зубів. Гугл ОК. “Купити мишоловку”. “Гугл ОК. Покладемо в мишоловку сир і…мило”.

Результат? Мило і сир: 0, миші: 1. Всмислі ці суки зіжрали і сир і мило. Чисті сволоти, не інакше…

Ps для розуміння. То маленькі мишоловки. У великих сир як лежав так і…лишився лежати. Бо ж нафіг він комусь без мила? Історія замовчує що одна з мишоловок стояла на…столі! о,О

Пост “прозвіздьож” магазинів…

Цей стелаж, що на знімку, було придбано у кількості 5 штук. Коли вони куплялись, в магазині мені спочатку сказали що “їх вже нема”, а потім, коли з’ясувалось що є, додали, що їх у них є 9 штук. Я “окнув”, типу “якщо будуть потрібні то пізніше замовлю”. Пізніше, як бачимо, їх не стало (і ціна зросла), але цікавіше інше.

Бачите примітку під ціною? “За останні 7 днів товар придбали 8 людей”. Тож, стає цікаво, як так сталось, що за 7 днів стелаж придбали 8 людей, коли стелажів залишалось всього…ем…чотири -__-

Західна Україна – це…

…коли хтось палить резину чи то пластик, щоб приготувати своїм свиням їжу (коли поруч лежить купа дров), а ти, зі своєю хворобою (при якій починає пекти всередині наче ти випив кислоти, якщо вдихаєш дим, особливо токсичний), виявляєшся крайнім, бо ж викликав поліцію на те, що в тебе весь двір смердить пластиком чи резиною.

Потім тобі починають погрожувати, що “в податкову звернуться” (хоча історія замовчує, звідки у самих людей взялись гроші дах переробити в будинку, машину іномарку привезти, трактора купити, при тому що живуть в селі). Потім починають незаконно знімати на телефона твоє подвір’я (в першу чергу складені дрова, бо більше у дворі нічого не було) чи то з ідеєю їх підпалити, чи то дати комусь “наводку” щоб пограбували (це я додумую, принаймні останнє, але ж хто зна, хто зна…). Я не виправдовую русню, ні. Але часом “україння” теж *уйова. Просто під іншим соусом.

Прикрасьте цю всю історію тим, що ця сім’я то зверталась щоб з телефоном допомогли, то ми їм інтернет безкоштовно роздавали, то допомагали щось полагодити, то ділянку дали під те щоб вони на ній садили города. Сину їх допомагали розібратись з кредитом, подарували не найдешевшу військову аптечку. І…ось це, мабуть, віддяка така.

Ще є якісь питання, чому я хочу виїхати з цього “райського містечка”?..