Дивно часом спостерігати, як ми пристосовуємось до незручностей. Тобто ми вигадуємо собі певні “бонуси” навіть в ситуаціях, коли живемо у штучних обмеженнях. Про що це я?
Тогоріч, в цей час, вимикали світло. Звісно ж через обстріли. Ти не міг контролювати своє життя, через те що світла могло не стати коли завгодно. Потім пішли умовні графіки, коли світло було 4 через 4 і ти пристосовувався до реальності, коли ще, час від часу, графік міняли, переносячи ці самі “4 години” у зворотному напрямку. Це були незручності, але з часом ти пристосовувався, готуючи їжу заздалегідь, або ж плануючи вставати за іншим графіком.
Певний час в мене були “години творчості”, бо ж ввечері світла не ставало, і ти знаходив собі заняття, щоб пристосуватись до реалій життя. Часом відключення припадали на 10 вечора, а часом на 2 годину ночі. Я лягав спати, зазвичай, о 3-й чи о 4-й, тож або “2 години зі світлом”, або “2 години без”. Та ж сама історія зі сніданком – або снідаєте в інший час, або заздалегідь виносите що треба у холодний коридор. Будинок – сам собі холодильник взимку.
Сидіти доводилось за ноутбуком, тож я вичепив собі на Ебеї якийсь Самсунговський хромбук, котрий працював до 10 годин і давав можливість заряджати себе від павербенка. Зручно і прикольно, але потужність була не та. Втім, це не завадило мені вперше в житті почати грати у графічні новели, для котрих того ноутбука було з головою і трішки більше. Тобто я знав, що в мене “є час на графічні новели”. Бо без світла мало що можна було ще робити.
Цьогоріч я замовив/збирався зібрати потужний акумулятор, накупив лампочок на 12 вольт з комфортною температурою світла у 3000К. А світло є.
Дивно розуміти, що часом твоя трагедія не в тому, що світло не вимикають і тебе не лишають світла, а що воно є, і ти не можеш, в цьому всьому, знайти собі час на якісь справи, котрі робив без нього.