Позначка: люди

Слухаючи «Не питай» Океану Ельзи, мені згадалась поїздка, коли одна особа трішки зникла з поля зору, і не було зрозуміло, чи по їх заводу дрон прилетів, чи ще щось трапилось. В цій пісні є слова: «Просто мені хочеться бути там, де ти». І, відповідно, я замислився над тим, що от нещодавно мені інша особа сказала: «А як ти так? Ми ж тільки познайомились. Як ти можеш там щось прям вже хотіти, якихось відносин чи ще щось того, якщо ми навіть не бачились?»

Я замислився, що для людини, котра має РАС та РДУГ, хочеться бачити стабільність навіть в тому, що ти з кимось знайомишся. Тобто ти на початковому етапі знайомства (якщо людина відповідає, якщо у вас є взаємність) хочеш бачити стабільність. Ти сприймаєш, що це вже технічно початок відносин. Ти вже не шукаєш іншу людину, ти не думаєш про те, що хтось є ще, ти видаляєш свою анкету з додатків. Тобто ти вже обрав людину, бо тобі так комфортно. Тобі комфортно будувати відносини з цією людиною, котра відповіла тобі взаємністю.

Так, можливо, у вас щось не складеться. Можливо, щось не буде, але це буде потім. Коли воно не складеться і раптом воно не складеться, тоді ти будеш сприймати внутрішню, що це не склалося. Але на етапі, коли ти отак от починаєш спілкуватися, бачиш взаємність, ти вважаєш, що це вже є початок твоїх відносин. І, відповідно, ти звикаєш до людини, ти сприймаєш її як те, що ви щось будуєте разом з нею, те, що між вами щось вже є.

Звичайним людям без цього РАС та РДУГ, в цьому сенсі легше. Вони сприймають це якось легше, простіше – що це просто спілкування. Ви можете фліртувати, ви можете якось там обговорювати. Є якісь речі, котрі можуть бути, можуть не бути. У вас просто та людина сприймається як щось таке, як якась історія з книги.

Ти ж це сприймаєш на повному серйозі. Тобто, якщо людина каже: «А ми колись там поїдемо в аквапарк», ти розмірковуєш над тим, наскільки це реально, що для цього треба. Ти не те що їдеш купляти квитки, але ти в той же час починаєш планувати внутрішню, бо твоя зона комфорту — це завжди, коли ти контролюєш ситуацію, коли ти розумієш, що буде далі, що буде завтра і все таке інше. Тобто твій світ може існувати в комфорті тільки, якщо ти розумієш, де ти опинишся завтра, в якомусь сенсі, де ти будеш жити завтра, з ким ти будеш жити завтра, що буде між вами і в цілому.

Тобі не важко прийняти, що у людини можуть бути діти чи ще хтось, чи якісь проблеми, борги, та інше. Це неважливо. Ти просто приймаєш те, що у людини є от це все, і ти просто думаєш: «Добре, з цим розберемось, так, з цим розберемося, так, а з цим ми будемо оце, оце, і ось це». Тобто, грубо кажучи, коли людина каже, що в неї є діти, ти починаєш думати про те: «Окей, а як ми можемо найти своє взаєморозуміння з її дітьми? Чи це взяти якусь гру, яку ви будете разом грати з ними, тобто знайомитись через те, що ви щось граєте разом».

Відповідно для таких людей, як я, будування відносин — воно трішки інше, ніж для людей, котрі там зустрілись в барі, потусили і, відповідно, сьогодні вони переспали, завтра вони розійшлись, і післязавтра вони вже ніхто.

А в моєму розумінні, для того, щоб щось між вами було в сексуальному сенсі, у вас має бути якийсь емоційний взаємозв’язок. Якщо він є — це про одне. Якщо його немає, то секс не цікавий, він не сприймається чимось тим, чим ти хочеш ділитись, щоб бути для людини. Тобі потрібне відчуття того, що ви з людиною разом, ви з людиною на одній хвилі, ви про одне ціле. Це не про “собственничество”. Це про те, що ви просто знаєте, що ви є один у одного.

Ми звикли вважати, що обов’язково є якась диво-жінка, яка неодмінно живе за три-дев’ять земель, і от саме вона є тою ідеальною істотою, яка наповнить наше життя кольоровими барвами. Що обов’язково “саме та” людина може бути не поряд, а елементом якогось квесту, за яким нам по підказках треба відшукати замок з принцесою, і…врятувати її. Але що, якщо ні?

Що, якщо ця сама диво-дівчина існує десь поряд? Працює в АТБшці на викладці товарів вдень, а вночі вдягає костюм супер-геройки і дає прочухана поганим хлопцям (котрі кидають їй дікпіки в приватні)? Що, якщо ти з нею стикаєшся в черзі за пенсією чи за ранковою кавою? А може вона та, хто робить тобі цю саму, найсмачнішу каву за 7.50 (в твоїх мріях, бо де ти бачив таку каву?).

Ми звикли вірити в дива і знаки, шукаючи людину, але кожен раз знаходячи лиш проблему. Одну за одною. Не помічаючи людей, котрі поряд. В яких і може бути цілий всесвіт, якого ти не помічаєш, розмірковуючи про те, що “ось ця людина точно не та сама…” – а раптом, вона, саме та? Тут, поряд. І ви з нею бачитесь кожен ранок, день, вечір?..

Озирнись хоч раз. Не в Тіндерах, Тредсах, Інсті. Просто, навколо себе. І я певен, що ти побачиш саме її. Просто запитай як справи. Просто запроси на каву. Просто не марнуй час на “образ” який ти шукаєш, а знайти людину. Теплу, люблячу, твою.

Чи існує, взагалі, формула взаємовідносин, за якою будь-які дві людини могли б зійтись і прожити своє щасливе життя?
Думаю, що і так і ні. Впливає багато факторів, які не завжди можливо контролювати.

Намагаючись зрозуміти, як все, взагалі, працює, я дійшов до висновку що ніщо не є гарантією того, що ви з кимось, маючі попередні схожості, продовжите шлях і надалі. Бо відносини це не тільки про схожість. Це про спроможність сприймати чужу іншість, без спроби її замінити, підставляючи те, що потрібно вам.

Спільний (больовий) досвід, який ви пройшли окремо, не означає, що знаючи “де болить” ви зможете пройти разом, знаючи больові точки. Бо в кожного вони свої. І вам може здаватись, що знаєте “як це?”. Але два негативних досвіди ніколи не дадуть позитивний. Не слід чіплятись за те, що було в минулому. Але у вас є всі шанси зачепитись за те, що ви самі створите разом у майбутньому.

І, насамперед, не робіть зі слона муху. Те, що ви вже “побачили як будуються відносини і знаєте, де можна зрізати” – не означає, що ви не “зріжете” важливі частини один одного. Спитайте себе – де ж ті відносини, які ви знаєте як будуються. Чи бажання повторити попередній досвід буде перш за все? Ви не можете знати, в який момент все пішло не так. Але, певним сенсом, роблячи “все не так”, як раніше – у вас є шанс не натрапити на ту ж колію відносин, котра закінчилася Dead End’ом.

Спокійно. Тихесенько…потайки, я б сказав…пізнавайте один одного. Краще прожити день за рік, ніж спалити кілька років (відносин) за день. Уявіть, що людина це мінне поле. Але незвичне. Таке, що нагадує Advent календар. Під кожною кришечкою ви не знайдете цукерки. Але там будуть частини серця, душі, всесвіту людини, по яким ви зможете поступово зрозуміти, за що саме ви кохаєте саме цю людину.

Неймовірно дійти до висновку, що тобі “ок” вивчати людину по краплинах. Ще неймовірніше, коли ти дізнаєшся, що це не тільки твій перший досвід цих “додатків”. І казково, коли тебе ЧУЮТЬ!