Позначка: люди

Іноді взаємодія двох людей нагадує перегони. Як і в спорті чи в танці – є той, хто веде, і той, хто дозволяє себе вести. Тобто дві різносторонні сили. Звернемось до фізики. Якщо дві сили рухаються з різною швидкістю, але одна з сил робить ривок – чи означає це, що вони вирівняються і продовжать шлях поряд? Одразу відповім – ні.

Справа в тому, що імпульс, який ми надаємо об’єкту, не є фіксованою одиницею. Колись була одна дівчина, котра мені подобалась. Але проблема (з моєї точки зору) полягала в тому, що в мене не було грошей на квіти і інше. Можна було в неї спитати, чи потрібні вони їй, але ти вчишся на тому, як працює всесвіт, на чужому досвіді, тому що показано в фільмах чи описано у книгах. Тож робиш ці квіти важливою часткою взаємовідносин. Міркування довели до того, що не проблема піти працювати і заробити грошей. Проблема в тому, що є певні елементи, котрі вже на стартовій позиції, з твоєї сторони, вимагають від тебе дій. Міркування переходять у площину “але ж, якщо ти людині не потрібен без цих дій, то людині потрібен не ти, а те, що їй дадуть ці дії”.

В загальному, це нагадує покупку телефона. Коли ти дивишся в магазині на модель за 5000, а на 200 грн дорожче модель краща, а на 700 грн дорожче ще краща. І от ти вже не думаєш про той, що коштував 5000, а задивляєшся на той котрий “модель мрії”, але коштує 6200. І ти купуєш її. Переводячи це в більш зрозумілу площину – збільшуючи свою швидкість, чи цінність, ти, в той же час, зменшуєш швидкість/цінність іншого об’єкта, який ти намагаєшся наздогнати. Тобто він, в твоєму розумінні, знецінюється.

Базово знаходячись в різних умовах, дві сили не можуть співіснувати поряд. Або перша другу буде постійно тягнути за собою вперед, або друга буде спиняти першу від руху вперед.

Це повертає мене в 2007. Ти можеш безмежно кохати і розчинятись в людині, знаходячи в ній цілий всесвіт,  і розділяючи світ, в якому ти живеш на дві половини. Кожному порівно. Але як у вчорашній історії про різні площини, тут так само – ваші всесвіті співіснують лише в одній площині – думок і спілкування. Спроба вийти за межі спілкування закінчується фатально, бо ти розумієш різність цих самих світів. Це про якісь речі, з якими ти не можеш погодитись, бо в твоїй “прошивці” їх не було закладено.

Як в будь-яких інших випадках, я задаю собі питання – чи може бути інакше? Чи є якась нейтральна сторона? Нейтральна територія, де дві енергії можуть співіснувати? Мені це нагадує, чомусь, життя умовної стюардеси і сантехніка. Коли перша знає, що вона може повернутись додому. Що є фіксований термін “дім”. Де затишно. Де її завжди чекають. Де є їжа, на столі стоять свіжозрізані квіти. Бо Маріо їх вирощує у зимовому саду. Другий знає, що йому треба підтримувати цей самий затишок. Не дарма тут приведено у приклад Маріо – він має слідкувати “за замком для принцеси”.

В 2007 нам було по 17. І ти мав одне сприйняття. Зараз…в 17 ти шукаєш причини, в 36 ти шукаєш шляхи. Тобі не хочеться вірити, що світ плоский і будь-яка ситуація має лише 1 варіант рішення. Питання, чи потрібне це рішення тільки тобі.