Легким рухом руки, ми дійзнались хто є хто і…що є що. Сумно. З одного боку. З іншого, можливо це просто плавний перехід від “цікава людина” до “ну, я хоча б не перестану з нею спілкуватись, бо розумію своє позиціонування в її житті”.
Кожен психолог вбачає в мені чудового пацієнта. Проблема в тому, що я вбачаю в кожному психологові свою проблему. Я не люблю коли мене вивчають як піддослідного. І допомагати мені не треба. Я є я. Цим все сказано. І тільки я знаю, як тримати себе в стані, коли ти продовжуєш жити і хочеш це робити, а не думаєш, як би скоріш здохнути…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.