Категорія: Взаємовідносини

1 вересня

Приблизно як 1 чи 2 вересня ти відчуваєш, що прийшла осінь, коли ти йдеш в школу, університет чи технікум, вже трішки прохолодно – і це і є “той самий знак” – так само, іноді, ти відчуваєш, що став частиною взаємовідносин. Без гучних заяв. Без чітких обов’язків. Без явних обмежень. Але внутрішньо ти відчув – так. Це воно.

Доросле життя, як і дорослі відносини – це коли ти здатен відчувати тон розмови і змінювати тему, навіть коли ти жодного разу не бачився з людиною. Просто ти відчуваєш, що ця не та тема, котра комфортна твоєму партнеру. Хоча у вас немає ані зорового контакту, ані слухового. Просто ти бачиш що це “не зручно”. І ви міняєте її на іншу. І безліч речей, до яких ти звик у звичайних відносинах. Тобто рівень порозуміння. Чужі зони комфорту. Проговорення всіляких дрібниць, які кожен бачить по-своєму. Це можна назвати як “ви ще не бачились – а вже розмовляєте, як сімейна пара”. А зустріч – це лише підпис на умовному документі, що все, що було сказано раніше – дісне і буде таким надалі.

За два тижні онлайн-спілкування я пережив “всі етапи”, котрі властиві класичним відносинам. Важкі моменти, непорозуміння – все оце ось. Воно було. Але також була людина, яка чує. І це ще раз показує, що можна проговорити все що завгодно з тим, хто тебе хоче чути. І це, автоматично, означає, що всі хто був “до” – тебе чути не хотіли. В цьому і крилась відповідь на питання, “що було не так зі мною в той чи інший раз?”. З тобою нічого – не так було з людиною, на яку ти натрапив.

Я так і не дописав статтю про додатки знайомств, але зараз вона вивернулася б в бік, котрий ще пару тижнів тому я б вважав фантастичним. З поправкою на одну умову. Це був перший досвід майданчиків для обох.

Рухаємось далі, подорож цікава і неймовірна…

Бісить

…коли від тебе ні снів, ні сповіщень
Коли не пишуться пісні і вічність… Продовжувати читання Бісить

Часом…

..я задаюсь питанням, чи це не просто ще один досвід, коли тобі цікаві були відносини, а людині…”як би відносини” і не “як би натхнення”. Але хибною буде кожна з цих думок.
В загальному, це як прийти в наркопритон, і сподіватись що якийсь з наркоманів, дійсно, вирішив перестати приймати речовини. Себто не там ми шукаємо те, що нам необхідно. Але прямі питання, які я так люблю задавати, знову приведуть в населенний пункт “Фіаско”.

Якщо це виявилося б дійсно таким, я б не хотів закритись в собі ще більше. Я б не хотів тих думок, від яких я втікаю. Бо чийсь дофамін може, цілком, закінчитись чиїмся суїцидом. Якщо перегнути палицю і переграти в ігри. Тому дурне, мабуть, було взагалі з кимось знайомитись на майданчиках, знаючи попередній досвід.

До реальної зустрічі все віртуальне. До реальної зустрічі все не має значення. Сказане, зроблене. Просто тому що ти завжди лишаєшся “одним з”. Ти ніколи не знаєш, одним зі скількох. Але чи так це важливо? Я чітко виділяв і відділяв собі людину, всім іншим кажучи “тільки дружба”. Навіть зараз, тут, в профілі, ви побачите в мене в описі тільки пункт “Дружба”. Бо таке моє сприйняття.

Час покаже. Не хотів би вірити в повторюваність досвіду. Бо втомився від нього.

Стани

Не знаю, чи це можна сказати “на жаль”, але вона була права. І дійсно…розійтись і “відпустити” то різні речі. Перше про віддаленість фізичну. Друге про…внутрішню? Бо саме відпустивши одну, я побачив, як ми наближаємось з іншою. І це про якийсь внутрішній стан. Про довіру. Це, дійсно, дивне відчуття. Але воно дає якусь легкість.

Я довго розмірковував над тим, чи виходячи з відносин ми беремо “себе з собою”. І вважав, що так. Що якщо в одних ти був якимось грубим, то це про те що ти є такий, а не про те, що ти стаєш таким з людиною, відносно якої в тебе втрачено синхрон. Тобто внутрішньо ти відчуваєш дискомфорт, але зовнішньо тобі здається, що це норма. І от, тільки відходячи далі – ти починаєш помічати, що ця “грубість” вмикається в тобі саме в моментах, коли “минуле” тебе наздоганяє. Коли нагадує, “як добре було разом”. Але “разом” для кого? Бо для тебе це “разом” зникло в той самий вечір. І ти просто зрозумів, що воно існує не для твого комфорту. А лиш для комфорту іншої людини.

Так, мабуть, найжахливіше лишитись без родини у цьому світі. Але якщо подивитись на передумови – чи винен я в тому? Чи винен в тому, що всі ці роки я дозволяв людині не працювати і…нічого не робити? Саме так. Я не вимагав від неї вчитись на когось. Отримувати корисні навички. Навіть коли стояло питання оформитись як ФОП, вона не пішла на курси бухгалтерів. Не почала вивчати це питання. Лише “у планах”. Все “у планах”. Навчатись почала після закінчення стосунків. Бо ж бо. Я питаю в себе – чи маю я, взагалі, жаліти людину, яка змарнувала 14 років мого життя, просто користуючись мною?..і, мабуть, що ні.

Останнім часом в мене були тривожні стани. Я не міг зрозуміти, від чого. Чому мені хочеться забитись у куток і комусь пожалітись по тому, що я відчуваю всередині. Але мені не було кому пожалітись. Тому я просто проживав цей стан в собі і з собою. І мені було краще, коли я спілкувався з майбутнім. І, сьогодні, мені стало гірше, коли я спілкувався з минулим. Коли знову чув ці слова про “ти казав..”..”ти обіцяв..” – які звучали для мене як якась маніпуляція, котра б мала присоромити мене, і повернути на попередній курс. Але ні. Я не хочу більше цього.

Є такі люди, котрі дзвонять мені, а мені вони настільки неприємні, що я фізично не можу зняти слухавку, бо вже одразу відчуваю тремор. Дискомфорт від того що саме ця людина мені дзвонить. І я не розумію двох речей – як я міг 14 років жити у відносинах, які, в результаті, виликають в мені лиш цей самий “тремор”. Все було чудово, коли вчора людина казала що бачить себе в новій професії яку знайшла. Я повірив в неї. Побажав успіху. Але сьогоднішнє “ойшосьяневпевнена” – зруйнувала те вчорашнє бачення. Бо ти…ти просто не віриш, що людина дійсно зміниться і знайде себе. А не присосеться знову до тебе, чи когось ще. Бо є люди, котрі підуть на що завгодно, аби тільки не…міняти себе. І своїх звичок.

=============================

Я дихаю легше із нею. Це не про “звісно, це ж нові відносини!”. Просто. З людиною я дихаю легше. Мені важко, бо я боюсь. Боюсь втратити людину. Боюсь сказати чи зробити не те. Хочу вибачатись за все, що зроблено не так, аби тільки не втратити це. Не втратити її і цей шанс. Бо кілька разів вже були на межі. Але заховали свої ножі…подобається, що захотілось в риму сказати.

Ми обговорюємо з нею творчі плани, і…це найчудовіше, що могло трапитись в моєму житті. Бо їй завжди не вистачало фотографа…бо мені завжди не вистачало моделі..ця “однохвильність” дуже надихає. Йти до цілі. Бути підтримкою. Досягати нових висот. Ми завжди йдемо вперед з тим, хто, на нашу думку, біжить спереду, і завжди стоїмо на місці, з тим, хто нікуди не рухається. Можливо тому мені легко. Можливо тому я дихаю…

Формула відносин

Чи існує, взагалі, формула взаємовідносин, за якою будь-які дві людини могли б зійтись і прожити своє щасливе життя?
Думаю, що і так і ні. Впливає багато факторів, які не завжди можливо контролювати.

Намагаючись зрозуміти, як все, взагалі, працює, я дійшов до висновку що ніщо не є гарантією того, що ви з кимось, маючі попередні схожості, продовжите шлях і надалі. Бо відносини це не тільки про схожість. Це про спроможність сприймати чужу іншість, без спроби її замінити, підставляючи те, що потрібно вам.

Спільний (больовий) досвід, який ви пройшли окремо, не означає, що знаючи “де болить” ви зможете пройти разом, знаючи больові точки. Бо в кожного вони свої. І вам може здаватись, що знаєте “як це?”. Але два негативних досвіди ніколи не дадуть позитивний. Не слід чіплятись за те, що було в минулому. Але у вас є всі шанси зачепитись за те, що ви самі створите разом у майбутньому.

І, насамперед, не робіть зі слона муху. Те, що ви вже “побачили як будуються відносини і знаєте, де можна зрізати” – не означає, що ви не “зріжете” важливі частини один одного. Спитайте себе – де ж ті відносини, які ви знаєте як будуються. Чи бажання повторити попередній досвід буде перш за все? Ви не можете знати, в який момент все пішло не так. Але, певним сенсом, роблячи “все не так”, як раніше – у вас є шанс не натрапити на ту ж колію відносин, котра закінчилася Dead End’ом.

Спокійно. Тихесенько…потайки, я б сказав…пізнавайте один одного. Краще прожити день за рік, ніж спалити кілька років (відносин) за день. Уявіть, що людина це мінне поле. Але незвичне. Таке, що нагадує Advent календар. Під кожною кришечкою ви не знайдете цукерки. Але там будуть частини серця, душі, всесвіту людини, по яким ви зможете поступово зрозуміти, за що саме ви кохаєте саме цю людину.

Неймовірно дійти до висновку, що тобі “ок” вивчати людину по краплинах. Ще неймовірніше, коли ти дізнаєшся, що це не тільки твій перший досвід цих “додатків”. І казково, коли тебе ЧУЮТЬ!

Все можливо, поки не зроблено вибір…

Часом життя дає тобі вибір. Але я не думаю що воно дає тобі вибір. Воно дає тобі шанс, з часом, згадувати, що в тебе колись був вибір…і думати, що ти зробив не той..

“А вранці вони неминуче прокинулися..”

“..Не застудилися – не забруднилися
Називали речі своїми іменами
Сіяли добре, розумне, вічне..”

Як же ці слова актуальні до дофамінових наркоманів…бо звечора вона про “весілля весною!”, а зранку, через день, ти спостерігаєш видалену переписку.

Вона спитала мене, “де ти братимеш дофамін, коли видалишся з додатків для знайомств?” – та, нахуй, мені ваш, дофамін, пані, не треба. Я шукаю не його, а відносини. Здорові. Без гойдалок. Але в додатках ти спостерігаєш лише жінок-“наркоманів”, яким тільки він і потрібен. А потім всі чулувіки козли, бо ж.. *ваш варіант*.

You’re gonna go far, kid..

“There’s something in your way
And now someone is gonna pay
And if you can’t get what you want
Well, it’s all because of me”(c)The Offspring

Не буду починати думку з речі, від якої знову в когось підгорить. Тому буду казати просто і лаконічно. Коли закриваються одні двері – завжди є інші (тут місце для жарту про чорний хід))). Чомусь згадався дурний старий серіал (Arrested Development), в якому був жарт про фокус, в якому з гея зробили натурала, а з натурала гея. Але давайте будемо об’єктивні.

Будь-які взаємовідносини складаються з багатьох речей. Тактильність (обійми), підтримка (психологічна), зацікавленість в особистості (творчість, хобі), спільні інтереси. У випадку з взаємовідносинам сюди ще додається побут. І це не ок, коли роль жінки це “варити борщ” (для цього в нас є Клопотенко). Так само “не ок”, коли чоловіка сприймають якоюсь беземоційною стіною, котра завжди має тримати увесь всесвіт.

За останні кілька днів я почув декілька точок зору на цей рахунок, загальна з яких прийшла до того, що, жінки відчувають себе більш комфортно і безпечно у…відносинах з іншою жінкою. Так само, як чоловіки знаходять порозуміння і підтримку в… іншому чоловікові. Відмічу, мова не про сексуальний зв’язок, а саме про підтримку. І в цьому ключі завжди варто відповісти для себе на питання “чого саме я хочу і чого хочу саме я?”. Раптом, може з’ясуватись, що людині потрібен не фізичний контакт, а саме та складова, яку вона, з більшою вірогідністю, знайде серед людей своєї статі. Чи буває інакше?..

Так, інакше буває. Але статистика не втішна. Чоловік, який зможе просто підтримати жінку (без якихось “планів”), так само як і жінка, котра розуміє, що “стіна” складається не тільки з цегли, це приблизно 1 людина з 10. В кращому випадку. Інші люди будуть тягнути ковдру в бік своїх потреб, не помічаючи інших.

Запитайте себе – що саме вам потрібно. Пітримка, чи взаємовідносини? Звісно ж, одне не виключає іншого. Але більшість марних сподівань базується саме на тому, що дві людини шукають один в одному різних речей в конкретний період часу.

Ps я був чесний з однією людиною, і коли з’явилась потенційна партнерка, написав, що не проти спілкуватись, але в дружньому ключі, бо є людина, яка мені цікава в романтичному сенсі. Мені написали “так, мені так підходить”, і…через день людина зникла. Це про ось це…