..в незвідане завтра..
Нотс завжди сприймався безпечним будиночком…де я вільно ділився своїми думками, відчуттями, переживаннями…майже 10 років як…
Дивно відчувати, як все змінюється. Отримує нову форму. Так і з цією піснею. Минулого разу, як я мав їхати в Київ, я вперше за довгий час змінив його підпис на “Нова розмітка на старих асфальтах”. Позначаючи, що звичний я у новому вигляді. Але минулого разу поїздка зірвалась. Чому? Бо я був собою.
Коли я чогось дуже хочу, я змінюю маршрут. І це вже не “вибір врат Штейна” – це мій вибір. Свідомий. Я розташовую запобіжники, які рятують мене від необдуманих речей. Чи безпечно, взагалі, зараз їхати в Київ? Мабуть ні. Чи зупинить це мене/нас?…
Місце назначено, лишились дата і час. І це дивне відчуття, коли тобі 36, а ти…не знаєш. Як себе вести, що робити, як виглядати…чітко знаєш лише, що ніяких “50/50” чи “я тебе пригощу”. Не люблю цих мір, коли ти запрошуєш когось в заклад.
Хто зна, куди це перший крок. Також я не знаю, чи буду цікавий для людини. Але ця зустріч дуже важлива для мене. Бо це свідомий крок двух дорослих людей. Лиш час зданет показати, куди саме. Але вірю, що у світле майбутнє. Я звик не починати щось нове, не закінчивши щось старе, і зара це повністю відповідає моїм внутрішнім канонам, як мають відбуватись ті чи інші речі.
Я вірю їй. Відчуваю її. Мене зачаровує її допитливість. Вбачання своїх, якихось, інакших сенсів в моїх роботах. Зацікавленість до творчості, особливо спільної. Світогляд, соціальна позиція, відношення до дітей і тварин. Хобі. Смаки в тому, що можна подивитись. Бажання відкривати щось нове. Прийняття мене таким, яким я є. І багато-багато іншого. Це той випадок, коли тобі хочеться обійняти людину і ніколи нікуди не відпустити. Бо боїшся випадково втратити її. Бо розумієш, що такого співпадіння по цікавих для тебе речах ти довго не знайдеш, якщо знайдеш взагалі…тож…
“В метро уривки книг чужих й пісень
Десь глибоко в мені сліди лишають…
Яким він буде, світ мій, в новий день,
Ні світлофори, ні дощі не знають…
І поки Київ спав, життя неслось,
Нова розмітка на старих асфальтах,
І хай прийде усе, що не збулось,
Ти будеш завжди мене пам’ятати!”
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.