Приблизно як 1 чи 2 вересня ти відчуваєш, що прийшла осінь, коли ти йдеш в школу, університет чи технікум, вже трішки прохолодно – і це і є “той самий знак” – так само, іноді, ти відчуваєш, що став частиною взаємовідносин. Без гучних заяв. Без чітких обов’язків. Без явних обмежень. Але внутрішньо ти відчув – так. Це воно.
Доросле життя, як і дорослі відносини – це коли ти здатен відчувати тон розмови і змінювати тему, навіть коли ти жодного разу не бачився з людиною. Просто ти відчуваєш, що ця не та тема, котра комфортна твоєму партнеру. Хоча у вас немає ані зорового контакту, ані слухового. Просто ти бачиш що це “не зручно”. І ви міняєте її на іншу. І безліч речей, до яких ти звик у звичайних відносинах. Тобто рівень порозуміння. Чужі зони комфорту. Проговорення всіляких дрібниць, які кожен бачить по-своєму. Це можна назвати як “ви ще не бачились – а вже розмовляєте, як сімейна пара”. А зустріч – це лише підпис на умовному документі, що все, що було сказано раніше – дісне і буде таким надалі.
За два тижні онлайн-спілкування я пережив “всі етапи”, котрі властиві класичним відносинам. Важкі моменти, непорозуміння – все оце ось. Воно було. Але також була людина, яка чує. І це ще раз показує, що можна проговорити все що завгодно з тим, хто тебе хоче чути. І це, автоматично, означає, що всі хто був “до” – тебе чути не хотіли. В цьому і крилась відповідь на питання, “що було не так зі мною в той чи інший раз?”. З тобою нічого – не так було з людиною, на яку ти натрапив.
Я так і не дописав статтю про додатки знайомств, але зараз вона вивернулася б в бік, котрий ще пару тижнів тому я б вважав фантастичним. З поправкою на одну умову. Це був перший досвід майданчиків для обох.
Рухаємось далі, подорож цікава і неймовірна…