Інсайт

Після розмови з психологом, розмірковувала над отриманою інформацією і раптом зрозуміла одну річ. Так поки одну, але перша зустріч ознайомча. Коли ти сьогодні сказав, що нікуди не дінешся і будеш поряд, в мене була дивна реакція, котру ти сприйняв за не довіру до тебе, а я вважала що це страх. Я  так ідентифікувала свою емоцію… Але зараз зрозуміла, що все складніше. Я просто хотіла тебе відштовхнути, що через це ти мене залишив і я могла сказати що я на те заслужила. що на нормальне відношення я взагалі не заслуговую, так як і любові і всього іншого. Я просто не сприймаю себе людиною котру можна за щось любити, чи просто за те що я є. Нажаль без прийняття себе я не можу повірити в те. як ти відносишся до мене.
Про це і була моя робота, я хотіла себе побачити зі сторони. Можливо тематика дивна, але спочатку я хотіла щось гидке зняти, щоб відобразити те як я себе бачу… Зараз це все ще важко пояснити, але мені треба полюбити і прийняти себе. Довести собі що я була варта твоєї любові, уваги, підтримки. Ти любиш мене не дивлячись не на що, але я завжди вважаю що мене нема за що любити. бо я недостатньо ідеальна для цього.

P.S Можеш не відповідати, це помітка більше для себе тому і без пароля…Тобі я відповім пізніше, не сьогодні, коли зберу думки до купи… Дякую тобі за все! Люблю, обіймаю :*