…и нет причин, чтоб просто увидеть тебя…
Згадався мені Капітонов, раптом, через мій же допис. І згадалась одна пісня…
“Ты не вздрогнешь на пороге, услышав голос мой.
Ты не вздрогнешь с полуслова, а я возьму, махну рукой.
Я не закричу,
Я промолчу…
Ты не вздрогнешь, и, наверное,
Это будет как во сне.
Это будет невозможно пережить,
Но вот уже:
Имя твоё — болезнь для меня,
И нет причин, чтобы просто увидеть тебя…
Томными, долгими и бесконечными
Мыслями я утопаю в сомнениях.
Эти слова будут сотканы из небылиц.
Днями, неделями или годами
Всё будет только больнее, но знаю я:
Имя твоё — это всё, что спасает меня.
Я буду помнить о тебе,
Я буду врать всем о тебе.
Я буду плакать о тебе
И буду врать…”
Я її дуже любив тоді, як вперше почув. Ще й наживо, наче. На той момент я дуже любив ту людину. З якою співвідносив цей текст. Власне, я згадував Капітонова коли писав про пісню виконавця Hohlan, бо в них тембр схожий на мій погляд. І сумність текстів. Є речі, про які я не можу говорити з точки зору поваги до інших людей. Але життя дивна штука. Часом воно комунікує нас з людьми, які нам зрозумілі більше за інших.
Я колись задавався дурним питанням – взаємовідносини між клієнтом і продавцем, чи між виконавцем і слухачем. Чи можуть люди об’єктивно сприймати один одного, якщо хтось надихається чиєюсь творчістю, чи ж якщо хтось надає тобі послугу. Для себе я виділяю друзів і клієнтів. З перших я не беру грошей, з інших…я не беру сердець.
З роками ти вчишся, наче та 100% матуся, відділяти вишні від кісточок, рибу від чешуї, і взаємовідносини між людьми. Уф…”робота кличе”…
“Коли залишився крок
Давай це зробим удвох
Дивись як день догорає
А може там кінець печалі ?”(с)Hohlan
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.