Боже, як я зараз нагадую її..

..я шукав стабільності і знайшов. У містечку з населенням у 10-12-20к людей. А тепер…не знаю, що мені з нею робити? Питання завжди глибше…

Коли роблю якийсь хибний крок, аналізую зроблене і намагаюсь зрозуміти, що було зроблено не так. І логічне питання – якщо ти шукаєш те, що тобі не потрібне коли ти його знаходиш, то який сенс, взагалі, щось і десь шукати? Якщо знайшовши, ти знову будеш не розуміти, нащо воно тобі було потрібне…

Заздрю тим, хто знайшов себе і своє місце. Їм легше жити. Як тому ж Олексію. Йому не подобається так жити, але йому легше, бо він знає чіткий алгоритм, за якого все буде працювати як треба. А мої алгоритми…вони завжди хибні. Побудовані на миттєвих емоціях. Бажанні отримати емоцію “тут і зараз будь-якою ціною”. І що буде, коли ти отримаєш цю емоцію? Що далі?..

Мабуть, питання полягало не в тому, що я не знаю, ким хочу бути. Я не знаю нащо мені бути хоч кимось. Я не хочу слави. Якихось великих грошей. Соціуму теж, мабуть, не хочу. Тож яка ціль того ж “..ще одного переїзду”?. Сашка вірить, що отримає свою “свободу”, я ж…я знаю, що в кожному наступному місці ми будемо розбиватись об ту ж саму реальність, з якою будемо стикатись. Аналізуючи свої дії останніх тижнів – мені, мабуть, легше було б, якби причиною для переїзду була якась яскрава людина. Тобто стимул в емоціях. І я пам’ятаю свої думки про те, яка дурна ідея переїжджати хоч кудись через хоч якусь людину. Але, от реально, зараз я намагаюсь вхопитись хоч за якусь ідею того, нащо витрачати сили, енергію і час “десь там”, якщо більшість питань можна вирішити і…тут? Якщо шукати радість у тому щоб кудись їздити і  щось знімати на камеру – то це можна робити будь-де, навіть тут. Якщо вважати що краще щастя просто бути разом – то ми і так тут разом. Тож що воно дасть? Як одна пустота може закрити іншу?..

Я б хотів за щось зачепитись і триматись. Мати якусь “ідею”. І таку, щоб знаходив в себе сили до неї йти. Але поки що все якось марно. Всі сили пішли, мабуть, просто на те, щоб знайти в собі бажання і сили жити. Не думаючи про щось інше…

Як я?…риторичне питання…