Автор: revolytion

Подивились “Вільний і сплячий” (2013)

Одразу уточню, що режисером фільму виступив Бенжамен Гедж – щоб була можливість хоч якось його знайти. Про що цей чудовий, маловідомий фільм? Продовжувати читання Подивились “Вільний і сплячий” (2013)

Все як завжди…

Читаєш “пісню Alexandra Căpitănescu мають зняти з конкурсу через те що в неї йде мова про придушення”. Думаєш “дай гляну, що там таке”. Запускаєш – а воно ж ще й звучить!

Чи здивований я, що хочуть зняти те, за що можна голосувати? Ну….

Як на мене круто. Аж стало цікаво що за інша творчість у артистки 🙂

Статистика

Скільки веду блог, стільки є людиною, яка помішана на статистиці. Тобто після публікації я цікавлюсь, скілька людей продивилось і чи продивились взагалі. Старому блогу 13 років, безліч людей з різних країн. Я не знаю їх. Не знаю, хто може ховатись за тими назвами країн. Взагалі не важливо і те, хто раптом може продивитись за вечір 10-20 сторінок. Певним сенсом це вуайеризм. Тобто коли ти показуєш себе, але не бачиш чиєгось обличчя. Чи всі ми в житті вуайеристи?

Я думаю що ні. Творчі люди – так. Безсумнівно. Звичайні/інші – ні. Ми хочемо, щоб нас чули, бачили. Наче те дасть нам якусь енергію, котра покаже, що ми чогось варті. І те що ми створюємо і в цілому.

Одній виконавиці під відео написали класичний коментар в дусі “дивно що так мало підписників/переглядів, не зупиняйтесь і ви досягнете висоти” – але ні. Цікаво, чи знає вона, що ні? Чи погодиться на це? Чи займалася б і надалі творчістю? Це просто бажання прославитись, чи ж, те, без чого людина не може жити? Але людина або “злітає” у всесвіт шоубізу, або ні. Тобто я от розумію по собі, що створюю не те, що буде популярне. Але роблю це для себе. Те, що буде популярним – я цим займаюсь і заробляю на цьому гроші. Важливо завжди розділяти одне від іншого.

Ти думаєш, що статистика це річ, котра дозволить тобі щось більше зрозуміти. Але, частіше, вона більше плутає.

Подивились Безпечне освітлення (2015)

Чи багато фільмів ви дивитесь з субтитрами? Я ні. Але є такі, котрі не мали озвучки, тож дивитись доводиться мовою оригіналу. Це незвичний і цікавий досвід, але мова піде не про нього, а про сам фільм. Продовжувати читання Подивились Безпечне освітлення (2015)

Ангельський Обід

Часом роблячи щось звичайне, ти можеш отримати щось незвичне.

Взагалі, це мав бути хрест котрий світиться в темряві. Але вийшло що вийшло, а саме – янгол, який несе комусь обід 🙂

UL

Відкрив для себе термін “безумовне кохання”. Мені хотілось донести думку, яка крутиться в моїй голові, але є те що є всередині тебе, але немає у словах. І цей самий термін хоч трішки його відсвічує. Що якщо прибрати бажання володіти людиною? Себто термін сам по собі може бути про різні види володіння. Як от машину ми можемо взяти в аренду, чи ж придбати і володіти власно, або ж позичити в когось. Це все одно володіння машиною, як не крути. Але що є “володіння людиною”? От Сашка сказала сьогодні “цікаво було б, як відреагувала б подруга, якби її чоловіку якась дівчина прислала оголений знімок (хоч і не свій)” на те, що я отримав цей самий знімок. І це є один бік безумовного кохання, котре базується на довірі.

Від зворотного, як би важко не було, але ти завжди маєш розуміти, що буде корисніше для іншої людини. Що буде краще для неї. І виходити з її бажання. І я можу скільки завгодно до когось прив’язуватись, але в той же час бажати, щоб людина знайшла своє щастя з кимось. В тебе виникає розуміння, що в цьому випадку у вас не буде спілкування і, можливо, на тебе не лишатиметься часу. Але саме в цьому є ця сама “безумовність”. Тобто коли ти кохаєш людину не для того, щоб вступити у шлюб, “переспати з нею” чи ще щось. Тобі хоться щоб певна сутність була в найбільш комфортних умовах. В той же час, не бажаючи щось отримати назад.

Це досить важкий шлях, бо тобі треба одночасно поважати і цінити чиїсь потреби, не забувати про свої потреби, і балансувати в цьому всесвіті між-між.

Світ диктує нам правила, що ми завжди маємо чимось володіти. Що все має ціну і кожна річ чи людина або наша або чиясь. Без всяких “але-але”. Бо без цих правил не буде маркетингу. Не буде змагання. Це як вона пише, що “спілкувались-спілкувались, поки бачили старі фото. Показуєшся яким є – спілкування зникає”. Бо людям треба образ. Людям треба те, що вони собі намалювали. Їм не треба людина з її потребами і проблемами. Їм треба картинка. “Єбабєльна”, якщо вам так буде завгодно. Інакше їм не цікаво.

Світ всебічно складається з маркетингу, і мене це бісить…