Прийшло розуміння, що бадрак, тобто бардак, це не те що на столі. Не те що в хаті. Це те що в голові. І от коли в тебе в голові бадрак – в інших місцях він не може бути інакшим.
Відчуття падаючої з гори людини, котра намагається схопитись хоч за щось. У вас були такі сни? У мене так. Що я звідкілясь падаю, і розумію, що єдине за що можу зачепитись – це трава, але одразу приходить розуміння, що вона висмикнеться з землею, і не врятує від неконтрольованого падіння. Так само я намагаюсь зараз зачепитись хоч за щось постійне, тобто отримати якесь кляте відчуття стабільності, а все летить шкереберть. Посилки не забирають (за останній місяць десь 5 штук – то, пардон, дохуя), ліки не завжди допомагають, гроші не завжди бувають. Коротше срака повна, якщо коротко. І у всій цій сраці я маю знаходити “зону комфорту”. Примарну зону, де все добре. Все йде за планом і все так, як мені хотілось.
Все ж таки, хочеться закритись від всіх. Виключити всіх зі свого життя, хоча б на певний час. Залишилось вирішити, як це можливо зробити. Провести тиждень без інтернету і зв’язку. Це було б зовсім кайфово. І зовсім розкішно…для людини з моєю кількістю боргів.
Здається, я вже знаю, що зроблю загадаю на день народження…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.