Вчора після таблетки боліла голова. Фактично увесь день. З “епізодів” різне трапляється, поки нічого такого що б здивувало, окрім чоловіка, який “підмивався” в умивальнику після туалету. Таке життя, така реальність. А…ну ще сліди какашок на бачку унітазу, але то, згадуючи сьогоднішній випадок, норма. Дідусь шизофренік зі Львова (розвідник, як він каже) просить послухати 1-2 пісні, сьогодні вже хоче три. Але стільки часу в мене немає. Треба закривати свої питання.
Зранку було запаморочення. Якщо вчора це був один епізод, то сьогодні увесь ранок. На сніданок була вівсянка і компот чи то чай. В будь-якому випадку відчувався присмак якихось ліків, тому вирішив не пити. Позавчора жартував, що тут всі хворі стають здоровими, а всі здорові хворими. Наразі то вже не сприймається як жарт. Будемо дивитись.
Сьогодні без ліків. Подивимось, яким я буду весь день і завтра. Зранку ще забіг чоловік з Каховки, запропонував каву. Я здивувався, бо каву тут неможна. Ну…пакетик кави швидкого приготування плюс холодна вода. Був би я кавоманом – оцінив би. Каже тут мав три тижні побути, але в Каховці, фактично, немає куди повертатись, а сім’я виїхала до Чехії – сестра і мати. Тож поки тут, фактично, “живе”. На 2000 по інвалідності і 2000 що родичі висилають.
За фактом то все нагадує гру з відповідною назвою, де не завжди розумієш, кому вірити, а кому ні. Та й…чи є варіанти?..