Одна з останніх робіт.
Щось в тому є…
На цю роботу мене надихнула пісні української співачки Марії Чайковської. Продовжувати читання Листівка
Після деяких людей у нас настають етапи, коли нам потрібно відійти від них. Знайти себе. Знайти ліки в собі. Творчість це ліки. І саме в ній слід шукати спасіння. Продовжувати читання I Am Find the Cure…
Я хотів би коротко написати «хто знає, той знає», але, мабуть, поясню. У моєму дитинстві була консоль, здебільшого відома як Денді. На ній є гра «Contra». Якщо на титульному екрані ввести «вгору вгору, вниз вниз, назад вперед, назад вперед, B A, Start», то в грі з’явиться тридцять життів. Це також відоме як “код Конамі”.
Я носив в голові цей проект кілька днів, але все не знаходив часу (чи можливості, через обстріли) для того, щоб розмалювати нігті. Що цікавіше – вчора відбувся сильний обстріл, який знищив місцевий відділ поліції. Тож…мабуть, ця робота знайшла інший, більш глибший сенс – зараз, нам всім необхідні ці самі “додаткові тридцять життів”. Не важливо, врятованих, або не втрачених.
Нещодавно, одна людина сказала мені, що хоче менше думати про війну. Мати менше “війни” в своєму житті. Фактично, на тому наші шляхи і розійшлись. Бо я не хочу мовчати про те, що мене оточує. Я хочу вносити в це свої сенси, але якщо для неї війни немає – ок. Бо я в ній живу. Тож, фактично, для неї немає мене.
Це мої улюблені чашки для фото, які я найчастіше використовую як для чаю, так і для робіт. Дивним чином мені сподобалось як фото виглядає з камери (ха-ха, воно ж вже отримало свій фільтр). Але “дороблений знімок” я теж додав. Бо він по-своєму мені подобається.
Взагалі, кожен знімок це наше сприйняття кольору. Тож якщо комусь подобається наше сприйняття кольору – ми з ним на одній хвилі.

Чашки підсвічені світлодіодною підсвіткою для квітів, яка зараз використовується не для них, а просто як вечірнє світло на кухні. Кухня в неонових тонах виглядає незвично, але цікаво. Рекомендую.
Одне з наших сімейних хобі – це приготування бургерів. Ми кожен раз щось змінюємо чи додаємо, щоб досягти “того самого смаку”, який ти отримуєш, коли відвідуєш бургерну.
Іноді ми щось забуваємо додати (як то солоні огірки, яких у нас може не бути), іноді ми вибираємо інше м’ясо (не свіжоприготовлену котлету). На цей раз ми взяли готові булочки, намазали на нижню половину кетчуп, потім свіже приготовлена котлета з курячого фаршу (фарш робили самі), засмажена на електрогрилі. Далі свіжа цибуля, солоні огірки, які самі маринували, і кілька шматочків сиру Чедер. Закриває це все верхня половина булочки і ставиться у духовку під гриль з конвекцією.
На цей раз смак був вже досить наближеним до того, що ти отримуєш у спеціальних закладах. Я б сказав, що десь відсотків на 85-90 було “тим самим”.
Хто зна, можливо колись ми відкриємо бургерну на колесах? Можливо. Хто зна… 🙂