Оновлення робочого місця

Між тим, робоче місце днями отримало оновлення, а саме…

Парочку саморобних стелажів! В мене лишалась ОСБшка від поличок…і ящика під батарею…і кухонного ящика…і ящика для збору грошей у бібліотеку (все це було зроблено з пари листів), я вирішив щоб вона дарма не лежала треба щось з нею зробити. А в мене постійно інструмент лежав аби як. Так і виникли ці два міні-стелажі.

На одному у мене приладдя для пайки, котре я використовую найчастіше.

На другому інші прилади типу точкового зварювального апарата, різноманітні конектори і інструмент. Після того як зробив полички лишилось ще й вільне місце. Особливо їх якось не оздоблював, бо..”немає нічого більш постійного, ніж щось тимчасове”. Я задоволений.

Війна нескінченності

Левова доля речей, котрі я роблю, лишається “поза кадром”. Найчастіше це архіви знімків з телефона (у тих випадках, коли я не забував їх робити). І було б чудово їх час від часу викладати (що я раніше робив у ФБ, до того як офнув з нього купу людей і забив), але системність то не моє. Продовжувати читання Війна нескінченності

Виступ

Дивно виступати з якимись пропозиціями чи думками перед певною кількістю людей. Особливо коли цих людей виявилось більше ніж очікувалось спочатку. Втім, думки донесені, почуті – далі най…складніше? Ні. В моєму розумінні простіше. Бо є чіткий план і послідовність. Я вже знаю, чим саме буду займатись на наступному тижні, як буде сформульована думка в одному місці, як в іншому. Яку ціль ми переслідуємо і яким буде кінцевий результат.

Взагалі, психологія річ всебічна. І вона працює всюди однаково. Мова не про якісь надтаємничі речі. Просто будь диваком. В моєму випадку це як “будь собою”. Далі два варіанти. Чи тебе через це почують – чи проігнорують. Як на службі у всіх було враження, що в мене був якийсь “надважкий план”, котрий я послідовно втілював через свій ноутбук (насправді, я тоді писав дописи у Нотс. Це була моя психологічна підтримка), так само може скластись враження, що я щось роблю для того, щоб отримати якийсь результат, хоча насправді так не думаю і бачу світ зовсім інакше. Але відкрию секрет – думаю. І бачу світ саме так. В мене немає дітей, але це не заважає мені розуміти їх потреби і бажання, часом, більше, ніж їх батьки. Бо батьки виросли. Батьки стали батьками. А я лишився собою.

Була от, наприклад, ідея, щоб у місті був салон з пірсингу і татуювань. Я не став озвучувати цю ідею, бо майже вся молодь на той момент розбіглась, а від батьків я б, скоріш за все, почув осуд. Але я знаю майстра пірсингу, котра сама казала, що “якби була можливість – вода б відкрила салон в нашому Новгороді”. Майстра з Шостки. Робити пірсинг чи татуювання – це вибір кожного. Але такий вибір має бути. Можливість має бути. Для розуміння – проколоти вухо коштує 200 грн. А дорога в інше місто для цієї процедури 300 грн. От вам і економіка.

В мене дуже великий обсяг роботи. І що гірше – він всебічний. Але я знаю, як мене надихає кожен новий отриманий результат, тож думаю, що я зможу зробити так, щоб це все запрацювало.

Мене питають – наскільки ми тут затримаємось. Відповідь проста. Якщо не можеш знайти собі місце – зроби місце під себе. Зроби так, щоб тобі подобалось те, що ти бачиш навколо. Щоб діти лишались в місті і працювали віддалено. Щоб був доступ до знань, котрий не завжди доступний в більших містах. Щоб були можливості для роботи і відпочинку. Щоб на кожне свято, котре відбувається в місті – ти виходив, і насолоджувався, як навколо все виглядає…хотілося б затриматись настільки, щоб все це реалізувати.

Незламність 2.0?

А поки вирішуються питання по військомату, я вирішую більш буденні питання. Цьогоріч пішов іншим боком і вирішив спробувати обзавестись повноцінною батареєю під резервне живлення. Замовив 4 елементи Eve LF230 Prismatic 230Ah – LiFePO4 – 3.2V A-grade, з яких буду робити акумулятор на 12 вольт. Ще треба взяти BMSку під це все щастя і у нас буде батарейка 12V/230Ah. Зарядний пристрій придбав ще тогоріч, 12-вольтовий інвертор на 2600 Вт також був придбаний ще минулою зимою, тож випити кави з кавомашинки, чи підключити насос опалення, чи зарядити ноутбук-телефон – не буде проблем. На зовсім крайній випадок є інверторний генератор на 3.3 кВт. Це не враховуючи, що тогоріч в нас вже був “велосипедний” перетворювач для використання батарей велосипедів під живлення ноутбуків, телефонів, світла. Чи я маніяк? Так, можливо. Втім, щоб було “зовсім добре”, треба до цього всього ще взяти 2 сонячні панельки по 350-400 Вт, щоб воно ще й автономно заряджалось…

Чим мені подобалось життя у Рачині – у нас щей  вода була з колодязя, що дозволяло ще й це питання вирішити дуже швидко і легко. Тут з цим трішки важче, втім…щось придумаємо. Але не на цей рік. Хочаааа…

Частково це робиться для себе. Частко для близьких – щоб завжди, всі кому треба, могли без проблем підзарядити свої пристрої, ліхтарики, інше, і не забивати собі цими всіма питаннями голову. Бо ж якщо голова не забита думками про щось одне – продуктивність людей завжди вища. Часто міркував про беззмістовністью свого існування, виходячи з мого роду діяльності, але, мабуть, в тому і бачу свій сенс – допомагати іншим, щоб вони повноцінно виконували свої ролі в цьому житті. Тож…зиму переживемо точно 🙂

Поки Будяк на фоні возиться з мотоблоком…

..я замислився над тим, що проект самохідної тачки з гіроскутера (у моєму варіанті) ще ніколи не був настільки близьким і реальним

Загалом, зварити/зробити раму під це все диво, електроніку вже налаштував (наче) під свої потреби. Аж цікаво, чи потягне Олександру? Загалом, вказано що мотор може тягнути до 80 кг. По-перше Олександра важить менше, по-друге завжди є питання “за яких умов?”. Типу під гірку чи по рівному (тут має бути жарт на тему “по Рівному”, бо хто там був – той зрозуміє).

Думаю, до кінця тижня буде готово, за фактом питання у “заїхати в Епіцентр по кутки”. Плюс треба ще стійку під рози спробувати зварити. Бо ж моє “Олександра забий, я зроблю дешевше” звучало як погроза 😀

 

Світлоподання

Історія мого світлоподання прийшла до того, що…ми повертаємось до інвертора з 12 вольтами. Це навіть не досвід для блогу, це скоріш сором для нього ж. Спочатку “нафіг нам інвертор, є перетворювач 36-12”. Потім “ок, дайте мені інвертор на 48-220 під батарею ровера”. Потім “переплутав, батарея дорога, дайте мені під 36-220”. Потім “інвертор без правильної синусоїди не має сенсу бо він нічого не живить”. Закінчується цей роман тим, що береться інвертор 12-220, до нього або літій (зроблений самотужки) або звичайний автомобільний АКБ – вуаля. Резервне живлення на те що вимагає 220 “на мінімалках” готове!

Уф…

Планування

Дивна штука – планування. Коли ти в голові створюєш якийсь проект, котрий візуалізується в твоїй уяві. Загалом, мені властиво мати багато проектів в уяві і мало у реалізації. Але останнім часом щось змінюється, і…переступаючи через себе я намагаюсь реалізувати їх.

Одна половина каже “нащо, все одно переїжджати”, а інша…інша каже, що треба поки пережити те що є і що триває. Думаю, кожен в голові мав прогнози на життя, а точніше на те, коли це все скінчиться. Кожен думав “огов…у травні скінчиться? Так то ще довго…”, і…саме тому життя в тому чи іншому місці може продовжитись на невиявлений час. Це як потрапити у аеропорті на затримку рейсу. Без чіткого формулювання, коли закінчиться хурделиця.

Намалював собі в уяві стіл. Знову великий, десь 2*0.6 метри. Гм, цікаво. Це, в суті своїй, буде вже другий такий стіл на одну кімнату. Але то вже не зовсім стіл, скоріш робочий простір. З зоною відпочинку…під ним. Важко пояснити, але сподіваюсь що все вдасться зробити так як хочу, і напишу статтю у блог на цю тему. Виключні часи вимагають виключних рішень і виключних проектів. В цілому цікавість цього проекту буде ще й у тому, що…стіл зможе змінювати свою висоту чи…зовсім зніматись і прибиратись, бо конструкція буде навісна. Комплектуючих взяв з запасом, тож все має вийти…