На зупинці..

8:04, кав’ярні ще зачинені, військторги теж, тож…вирішив погодувати голубів

Майже ніколи цього не робив, а тут і час є, і нагода – круасан без начинки. Наче знав, що для них і беру…

Згадалась пісня, точніше кавер, котрий полюбляв дуже..

Who are you Who am I?
is it real Do we touch the sky?
Nothing’s real – all disguise
Said the birds of paradise.
I’m afraid Can’t you see
Tell me where do you carry me.
You will soon realize Said the birds of paradise.


Flying home Flying home to the land that you once have known
To the peace that once was true for a little girl like you.
Flying home Flying home from a world that is made of stone
Till your heart is light and free like it once was meant to be.

Якщо ці голуби колись потраплять до тих, до кого я не потрапив – най передадуть їм, що я їх люблю і дуже сумую за ними.

Моя ж ціль піклуватись про живих.

З дивним теплом…

Згадується день, коли серйозно бахнули по енергоструктурі тогоріч. Темрява. Невідомість. Відсутність інтернету. Згадав тоді, що на телефоні є радіо. Підключив навушники, намагався хоч якось з’ясувати, що ж сталося. Такий собі лайф-хак по виживанню під час ядерної зими…

Мені подобається ідея викликів, коли ти намагаєшся вирішити питання нестандартно. Зараз до мене їде половина акумуляторів, ще половину сьогодні відправлять. Як і замовлений автомат на клятих 200А току. Дивним чином, ця вся історія підштовхнула мене до реалізації проекту з сонячними панелями і акумулятором. Ідеєю автономного відеонагляду і світла. Інтернету в тому числі. Бо ж вже перевірено – оптика (інтернет) працює, якщо заживити перетворювач оптичного сигналу і роутер.

Зараз в мене болить спина, бо вночі десь защімило нерв. Чи щось типу того. А в мене тиждень на те, щоб забрати бойлер, доробити воду, перевезти речі, і ще багато чого…тиждень до морозів. Зараз, це здається більш важким, ніж те радіо о 3-й ночі..