Хроніки

Часом я зникаю через певні справи, і зараз саме такий час. Взагалі зараз дурний час, багато чого відбувається, багато речей, які мене лякають, але які можуть бути моїм новим шляхом.

Справа в тому, що місяць тому ми зайнялись чисткою димарів і…маємо певний успіх в цьому напрямку. Цей місяць я працював з напарником, але прийшло розуміння що більшу частину роботи я беру на себе (не в останню чергу по обладнанню), і треба якось відокремлюватись, бо ж або ви разом щось робите і будуєте, або хтось це будує на тобі. Мені це не дуже подобається, тож я вирішив працювати окремо і зробити це сімейною справою. Як результат, сьогодні мені мають відправити триколісний електроскутер (це трішки більше ніж ми планували, коли хотіли в цьому році придбати триколісник з дахом) з великим кузовом розміром 1.8*1.3 метри. Це допоможе нам і самостійно возити обладнання і займатись додатковими підробітками. Якщо все буде так як планувалось, то я з радістю розповім про те, що саме ми придбали і чому саме це.

Але це також велика відповідальність і великі вкладення (особливо перед зимовим періодом, коли ти не дуже зможеш працювати). Тож в першу чергу зараз все, чим я можу займатись це пробувати максимально швидко заробити гроші на те щоб віддати розстрочку по цьому транспорту. Плюс несподівано настали холодні погоди і ми будемо дуже швидко закривати нагальні питання по будинку, щоб зиму зустріти в теплих умовах.

Звісно, мені б хотілось зараз дуже вкластись у творчість, але зараз трішки не до того і є речі, котрі я маю вирішити до кінця цього року. Якщо все буде так як я планую, то у весну ми ввійдемо з можливістю мати стабільний і постійний дохід.

Мій Schwinn Town & Country також зараз дещо “захворів”, і я все ніяк не можу довести його до нормального робочого стану. Можливо доведеться міняти задній міст на іншу конструкцію. Але поки що є більш нагальні питання. Втім, якщо досвід буде вдалим про це я також обов’язково напишу.

 

Що ж….

Я б міг розчаруватись будь-якою камерою, окрім камери одного бренду. Тож чи могла це бути інша камера?..

..Hey there, how you been?
I’m the voice in your head
And I know you been aching
When you find me let me in
I got power in my hands and it’s yours for the taking..

В полкові мотоблоків прибуло

Знайомтесь – мій Ремблер..Враховуючи мою любов до незвичних речей, хіба міг я собі відмовити у придбанні ще одного “мотоблока”, на цей раз заснованого на двигуні з “інвалідки” або ж ІЖ’а Юпітера 3, якщо не помиляюсь. Залишилось трішки відновити і…можна в дорогу ^_^

It’s a Sony!

Насправді, якщо не рахувати Креатівів, Соньки перші “вуха”, котрі захопили серце. Той випадок, коли і живі записи лайвів звучать так, наче ти десь на концерті, і студійні записи, з потужним басом, звучать так, що ти хочеш той бас навіть зменшити. Причому це в навушниках, котрі коштують на Ебеї десь близько 30 баксів. І бездротові…і по дроту…десь 15 годин автономності. Про що ще мріяти?…

Але пишу ці думки з їх True wireless моделі XB700, котра й зовсім обійшлась баксів так у 21-22.

Були у нас і Перроти ціною більше 200 баксів, і десь такі ж самі Монстр Бітс. Але ніт. Вуха радують навушники за десяту їх частину..такі справи 🙂

Людське відношення

Історія цього об’єктива цікава тим, що його нам продав син власника лінзи. Власник був фанатом техніки Pentax і мав певну колекцію. Втім, на жаль, його нещодавно не стало, і син вирішив продати те що лишилось від батька. І так вийшло, що Олександра у нас фанат Pentax’овських камер, а цей об’єктив по перше коштує дорожче ніж нам його продали, по друге в ідеальному стані, а по-третє відноситься до серії Limited, котра про “найкращу якість”.

І от, сьогодні забрав посилку, розпакував, і знайшов там цікаву записку. Чоловік вирішив зробити маленьку приємність, додав “little piece of gold” – два полярізаційні фільтри. На Амазоні один такий коштує 40 доларів (об’єктив коштував 110).

Мені хотілось би, щоб американців сприймали не як “ті хто не виділяють гроші на оборонку Україні”. Вже не перший раз стикаюсь з такими проявами. Причому він не знав що річ поїде в Україну та й загалом. Просто людське відношення до інших…

Чпок…

о-третій ночі хтось, певно чпокається. Хтось, певно, чпокається з держпереворотом в рашці. Я ж чпокаюсь з трьома камерами від Пентакс. Точніше дочпокався. Вдало. Трішки “річ.доків” з нашої груповушки..

З трьох камер було зроблено…три. Всі працюють, хтось краще ніж раніше, хтось просто працює. Завтра ще перевіримо, про всяк…але суть – десь на Ебеї 40 баксів коштує “іпонський солєноїд”. А на ОЛХі камера з двома такими коштує 32 бакси з урахуванням доставки. Такі справи…

Інший трек…

Ні-ні, не про музику…

Замислився, що певні події чи люди заставляють нас наче перестрибнути на іншу стежку дороги нашого життя. Часом вона проходить вище, часом нижче. Ні, думка не про людей.

От в мене купили зараз камеру, котра є основною. І замість питання “а хто її купить?” виникає питання “..і що далі?..”. Загалом, нічого. Не впевнений, що під мої потреби “на часі” брати G9, в іншому…просто вкласти гроші і “чекати свого моменту”. Часом, в тих чи інших ситуаціях, краще, що ти можеш зробити – це не робити нічого. А там вже вода тебе викине на якийсь берег…

Ну…з K-70 мене…

Той самий випадок, коли я отримав “свою” камеру

Чому саме “свою”? Бо ж…

З певних часів прийшов до думки, що річ стає своєю не коли ти платиш за неї в магазині. Вона стає такою тільки тоді, коли ти вкладаєш в неї щось своє. Звісно ж японський соленоїд не є частиною мене самого, але він цілком зможе вирішити питання цієї камери і дасть мені можливість за скромну суму (в Україні така камера зараз коштує нова близько 26к, вживана близько 19-20к, а в мене вона буде лише за 7-7.5к приблизно). Не так вже й погано. До речі…про “непогано”

Мені подобається американська обов’язковість. Вона не завжди є такою, але ж…

Традиційно кидав офери продавцям. Традиційно отримав відповідь, і…дещо дивну. На мій запит купити ноутбук за 90 у.о., продавець….запропонував мені його забрати за 45 доларів. Як бачимо, продавець забув составити одиницю “перед”. Як результат – до мене їде ноутбук вартістю 45 доларів, за котрий я давав 90 доларів…шик?..