Жартома сьогодні розмірковував над тим, що якщо загально окреслити рід моєї діяльності, то по кведу це б мало бути щось з сексуальною направленністю, бо ж… Продовжувати читання Квед
Категорія: Техніка
Одностайність
Цікаво, що в житті є речі, котрі ми сприймаємо для себе одностайно, а є ті, в котрих ми допускаємо суперечки з самим собою.
Мабуть, я давно вибрав для себе ту камеру, котра мною сприймається близько і зрозуміло, і ту камеру, котру я сприймаю ідейно зрозумілою для себе. Камери від Panasonic (не важливо, яка саме – думаю, що і з L1 я б подружився) мають все те, що для мене комфортно. Тобто дивлячись на будь яку іншу камеру, я перевіряю що в ній відсутнє з того, що має Панасонік. Але цікаво ще спробувати щось інше. Те, що раніше не використовував. Щоб поставити галочку в певному віконці. Так було (і є?) з камерами від Sony. Я розумію, ща що люблять камери Nikon на прикладі, навіть, любительських моделей. Розумію, шо цікаво тим, хто обирає для себе Canon (хоч і не завжди). Мені цікаво, за що люблять Фуджі і чим таким був Самсунг у вигляді фотокамер.
Не думаю, що щось мене зацікавить у вигляді основної камери більше ніж Панасонік. А от по другій камері більше цікаво. Цілком влаштовує Пентакс, але цікаво глянути більш детально Соні, заглянути у світ Фуджиків. Хто зна, хто зна…
Знімати можна на що завгодно
От серйозно. Не раз стикався з моментами, коли дивлюсь – казковий знімок. Коли дізнаюсь на що зняте – там нерідко буває щось типу Canon 400D-450D. Ще частіше ледь що не на кітову лінзу. Але відносно себе я розумію, що щось знімати має бути з комфортом. Якщо я беру в руки Соні, і бачу що на ній в мене виходить якась срака – це не через “криву” камеру, і, навіть, не через криві руки. Просто воно мені не лежить. До рук, до душі. Не лежить і все тут. Але що цінніше – я навчився любити речі, котрі…нічим не підтверджені. Точніше любов до них не визвана чиєюсь думкою. Як от та Tokina 28-70, котра по обзорах (наскільки пам’ятаю) нічим не примітна. Об’єктив як об’єктив. Але мені подобається ним знімати, просто тримати в руці, бачити його на камері. Так само як і той Тамрон 60-300
Як бачите – в нього “добрий”, але не казковий рейтинг. По абераціях я би зовсім поставив 5-6. Бо кожен другий знімок з ними. Але я не дивлюсь на рейтинг, не дивлюсь на чиїсь думки. Просто надягаю, і отримую результат котрий хочу. Щось типу оцього знімку
І мені він подобається. Подобається, що він покриває 90% потреб. Я не думаю за те, що він мені коштував десь 30 доларів і має якийсь там дивний дефект всередині. Я просто люблю його за те що він такий який є. Громіздкий, з дивним “тромбонним” керуванням. Але саме він дає відчуття комфорту зйомки самих різних ситуацій. Якби був якийсь більш сучасний легкий об’єктив з тими ж характеристиками – я б залюбки його взяв хоч новий. Але всі більш сучасні Тамрони такого плану дають зовсім інше відчуття і картинку.
Я можу хотіти мати камеру за штукен баксів, тому що тільки вона зможе хоч трішки виправити кривизну моїх рук. Але, в той же час, я можу на ній знімати лінзою за кілька десятків баксів і отримувати задоволення від процесу. Зазвичай є думка про “купіть найдешевшу камеру і найдорожчу лінзу, котра її більше розкриє” – то все дурня. Ні, чесно, дурня. Камера має бути такою, котра тобі подобається і котра комфортна. А от оптику обирай вже по своїм бажанням і потребам 🙂
Человек и корабль…
Знакомьтесь, это Compaq Presario V2000. Когда-то я о нем мечтал (а может и нынче мечтаю, он ведь ко мне так и не попал). Мне в нем нравилось все, но в частности динамики Altec Lansing. Кажется однажды я его даже полу-взял…мужик мне привез его домой, я посмотрел, точно помню что это была не покупка а обмен с доплатой (чуть ли не на КПК, то ли нетбук…ух, не помню). В итоге что-то меня смутило и я его таки не взял.
Это пост не об “осуществляйте свои мечты и утятя”, просто наткнулся на него и вспомнил все те теплые чувства, что ранее вызывали во мне подобные железки (а может и нынче вызывают)