Дивні хобі

Часом, перевершую себе. Як от…зараз?

Цікаво, що певні речі в нас можуть сприйматись по різному, в залежності від “кута зору”. Це як дивишся на якусь ілюзію, котра змінюється лише коли тобі задають питання “що саме ти побачив?”. І, найчастіше, перше, що приходить на розум, є хибним сприйняттям. Десь так і тут.

В моєму всесвіті, я дико ржав з мужика, котрий “в платячко” (буквально) наряжав пісюна. Більш того, люди в нього спеціально робили замовлення таких фото, щоб прикрасити ними якийсь подарунок, як приклад. Ну, типу. На Заході то трішки інакше все сприймається. І мені передалось те сприйняття. Вчора прийшла “штукєнь”, котру можна сприйняти як “нє всьо так однозначна”, бо ж…

Так-так, це саме те що ви подумали. Але мене приваблює в цьому не те, для чого воно, а сама витонченість роботи. Тобто те, з якою ідеалізацією це зроблено. Деталі, матеріал, загалом.

За 10 років індустрія секс-іграшок, ледь що, не єдина індустрія, в котрій я спостерігаю якийсь розвиток. Тобто в телефонах – раніше були “розкладушки” і зараз…теж розкладушки, але “цеглини” і сенсорні. Цифрові камери стилізують під “ретро”. Всі носять бороди і вуса, наче вони повернулися у 70-80 роки. Все заходить в певний цикл. А тут – кожен раз щось нове, якесь різноманіття. На офф сайті цей “скарб” коштує близько 100 доларів, на Ебеї в рази менше. Хоча сам по собі термін “кіберкожа” досить свіжий.

В мене дивні хобі. Часом, навіть надто. Але ближче до 33 я навчився бути таким як є, і не соромитись цього. Хай краще соромляться ті, хто мене знає 😀

Як там…у певних класиків…”життя надто коротке, щоб проїB@ти його як всі..” 🙂

Ps а “дівчинка” на продаж. Руся поставщік самих дивних і нестандартних речей. Кведи, ви де там…загубились…