Іноді..

..тобі просто хочеться, щоб тебе почули. Щоб потрібна людина почула про твою проблему і така “о! Я можу йому допомогти! Я знаю як це зробити! Я в змозі це зробити!” – і тобі хочеться вірити, що така людина є. Загалом..я читаю оці всі закони про “…ухилянтів, що не прийшли по повістці надісланій на поштову скриньку..” – і цілком розумію людей, котрі виїхали і не планують повертатись. Я розумію керівників країн, котрі не планують видавати військовозобов’язаних і повертати їх в Україну. Тобто, об’єктивно, ок. Є котел, в котрому “варюсь” я і ще кілька мільйонів українців. І ми з цього котла як ті раки з тої каструлі – нікуди вже не дінемось. Бо є “раки” в морі, а є ми. Ми по різні боки цієї самої каструлі. Який в нас вибір? Насправді, якщо так подивитись, у рашистських мобілізованих і наших спільне одне – по ним або чужі будуть стріляти, або свої. Тільки свої не буквально, а мова про закони і обмеження законних прав. І коли країна обмежує мої права, чи маю я хотіти бути частиною цієї країни чи цього суспільства? Чи маю я обирати президентів, котрі захотять мене знищити?..чи маю я будувати бізнес в країні, котра не може мені гарантувати, що завтра буду я, котрий займається цим самим бізнесом?..

Наступає момент, коли мене не настільки їбуть оці всі статті про штрафи і інше, а є одне законне питання – якщо ви так хочете мене вбити, то в чому проблема?..бо ситуація зводиться до смішного – зараз піти і вкрасти щось в магазині, сівши на пару років у в’язницю, має більше сенсу, ніж намагатись вижити в цей час в цій країні. Бо це легше. Це дає чітке розуміння твоїх ближчих пари років життя. І чи багато ви пам’ятаєте ракет, що прилетіли по в’язницях? Я ні…

Чесно – мене заїбала ця історія з тим всратим ртцк, котрий зараз вважає себе “царьом і богом”. Ок. Не дали мені спокійно виїхати на постійне місце проживання. Знайшов я гроші і повернувся я туди. Пішов на навчання. Отримав зброю. Повернувся у відпустку. Приїхав в той ртцк і розїбав його гранатою чи джавеліною. Стало комусь краще? Так, мабуть що мені. Бо в країні, де немає законів, мене посадять через те, що я прибрав з країни частину банди корупціонерів, котрі не виконують закон і не дають мені на законних правах виїхати на місце постійного проживання, знявшись з тимчасового обліку.

• можна слухати з 23 хвилини. Де я перепитую у працівника, чи маю я право по закону знятись з тимчасового обліку у зв’язку зі зміною місця постійного проживання, на що мені відповідають лише, що то я маю йти з тим “до юристів”. Ок. До юристів я піду з оцим записом, якщо до мене прилетить хоч якийсь натяк на штраф чи ще щось…

Мені не дуже віриться, що цей запис потрапить “…саме тій людині”, але ж, блог мені вже не раз допомагав. М?..

Ps чи варто пояснювати, що цей запис анульовує оцей аргумент?

Бо важко знятись з обліку, коли тобі не дають ані прикладу заяви, котру ти маєш написати, ані можливості написати цю саму заяву…