..Коли забуду, як це — тусуватися не в тиші..
“Мене всі питають
Чи буду з тобою
Коли забуду дерево, де лазили обоє
Мене всі лякають
Любов живе 3 роки
А дружба? Та живе лиш поки ходим на уроки разом
Летим у дорослий плин
Все, що спільного лишилось — наш дитячий теплий спомин
Як став ти таким чужим?
Якщо ми не винуваті, то хто першим кинув дім?
Кажуть, час лікує рани
Та ніхто не знає як
А я відчуваю шрами
На своїх худих плечах
Друг мій точно буде поруч і в грозу, і на війні
Але це напевно буде тільки в моїй голові..”
Люблю часом позависати у пісні..коли слухаєш 3-4-5 разів по колу. Особливо, коли пісня якась така…”заліпальна” по змісту і звучанню. Плюс казкові звуки дощу на фоні мелодії.
Є пісні, слухаючи які мені хочеться комусь конкретному написати. Сказати “послухай її! Тобі має сподобатись!..” – згадуючи свої часи з тією людиною. Певним сенсом, ця пісня про тих людей.
Часом здається, що я щось вже публікував, от як її, але пошук не видає результату, тож, мабуть, що ні. Певні пісні чекають певного моменту..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.