Мінливість

Сьогодні я люблю якусь техніку, а завтра її продаю.

Насправді, так само в мене виходить з людьми. Ну…не продаю я їх, звісно (поки), але в іншому…це одна з речей, що має викликати сором, і яку треба промовляти, щоб…хоча б приходити до того, що це недолік? Егеж…

Мені “ок”, коли хтось є на орбіті, але, от як зараз, зміни події січня…я б шукав когось на Тамблєрі? Ще десь? Де? Нумо…дай-но список місць де тебе ще не було…тиша?..мабуть словами це як “я вдячний за те що є, але не був би невдячний за те, чого немає”. От і зараз. Це спроба відволіктись? Маю на увазі цей пост. Соціальні стосунки в моєму випадку живуть стабільно, коли в мене мозок забитий ще чимось. Бо тоді я не звертаю на це уваги. Часом плутаюсь, хто в мене хто. Де закінчується Джекілл, де починається містер Хайд…хотів було написати, що завжди легше, коли розділяєш на дві “іпостасі”. І одразу в голові…

..Я буду с тобой,
Ты можешь взять мои руки,
Всегда с тобой
Неважно в какой ипостаси..

Легко жити цитатами – тобі завжди є що відповісти, хоч і зрозуміле лише тобі…для мене це як тексти Лєтова…ти не знаєш, що в них вкладав автор, але кожний в них знаходить щось своє, свої якісь образи. Повернемось в реальність.

Колись в мене була гумореска про те, що я якусь людину “зміг зберегти”. Наче пам’ятаю навіть, про кого то було (на справді ніт, тобто не зміг).

Є питання, котре хочу собі задати. Але вже знаю, що не хочу на нього собі відповідати. В одному рівнянні перемінні були переплутані. Або ж…якщо виходити з думки про “..чи ти будеш завжди поруч..”, можна сказати, що я втрачаю людей (для себе), коли відповідь на це питання стає нестійкою. Коли я бачу, що люди віддаляються. Щоб не було боляче з грою в одні ворота – я прибираю свої ворота з поля.

---

Якщо так подумати, то моя любов до цитат і оцього от прослуховування разом з написанням текстів виходить з того, що якщо нам подобається якась, наприклад, пісня, нам вона подобається через щось. Як та ж Lost, що зараз грає – дивишся переклад, і розумієш, чому вона тобі близька. Але то більше про настрій. А є інше. Та частина, де “плаває” наша підсвідомість. Ми чіпляємось за текст, самі того не помічаючи, тому що знаходимо в ньому якусь відповідь. Свою відповідь. От і тут. Ключова фраза тої пісні “Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч” – стає таким собі ключиком до головного питання, що мене турбує в будь яких взаємовідносинах з людьми. І, якщо так подумати, то в більшості випадків спілкування обривалось, коли я втрачав якийсь зв’язок з людьми. Коли вони віддалялись…

---

Все це приводить нас до думки, що…все тлінно. Бо ж наша взаємодія з іншими лише на 50% залежить від нас самих. Інші 50% то вчинки і відношення людей до нас. Відповідно тут актуальна інша цитата про “не сумуй за тим, що зникає назавжди…”(с)Letay

В підсумку…ми можемо робити все, що залежить від нас, щоб нам були цікаві ті чи інші люди. Але якщо ми самі стаємо їм не цікавими – ми не можемо нічого з цим зробити. Просто тому що це від нас не залежить. І тоді їх краще відпустити.

Від зворотного, всі взаємодії між людьми, коли ця зацікавленість між ними не зникає, можна назвати…любов’ю? Бо дружити ти можеш з тими, з ким в тебе час від часу є контакт, але він більш нейтральний. Уф…важко про таке міркувати майже о третій ночі. Чому я назвав цю взаємодію “любов’ю”? В моєму розумінні якщо в твоїх відносинах зникає любов, ви з людиною розходитесь. І це не про “ятебекохаю” через день. Це про реальні взаємовідносини між вами. Бо ж не можна казати кожен день людині “ятвійдруг”, і коли це єдина взаємодія між вами, і дійсно лишатись друзями. Так і тут. Коли цей зв’язок між вами зникає, втрачається сенс зв’язку як такого. Мені не вдалось лишитись друзями хоч з однією людиною, з якою в мене були відносини. А кохати…їх після того що було стає неможливим.

Я вважаю, що любити когось можна поза штампами і іншим. Ти можем бути комусь вірним. Не спати з іншими. Це про одне. Але навіть у релігіях є термін в дусі “любов до бога”. Тож, виходить, навіть з релігійної точки зору ти любиш кілька…ем…істот? (дарма жартував про котел сьогодні, котрий потухне, поки я буду щось писати…)

Проблема всіх цих думок в тому, що вони ні до чого доброго не доведуть, тож закінчую на тому 🙂