Personal Je

Замислився. Мабуть, років так 25 не писав листів. Це був перший за стільки років. Паперовий.

В наш цифровий вік багато інформації долітає миттєво. Не встигаєш озирнутись, як вона вже отримана на іншому кінці світу. Через це вона втрачає сенс і значення. Просто кажучи інформація знецінюється. Бо всі поспішають якнайшвидше донести щось і далі займатись своїми справами. Тому мені захотілось трішки уповільнитись. Сказати якісь важливі речі, нікуди не поспішаючи. Не даючи можливості думкам втекти попереду потягу і знецінитись. На початку я не знав що писати. Точніше знав що, але його вистачило на пів аркуша формату А5. Чим далі, тим більше думки наповнювали мене. Я замислився, що саме це той випадок, коли ти можеш сказати ті речі, які упускаєш у звичайному спілкуванні. Не надаючи їм значення. Я поділився про смерть її батька. Я поділився про події, що трапились зі мною минулого року. Про наше відношення до неї. Про те ким я є зараз, про те, чому я вирішив перервати спілкування.

Пишучі лист, я попутно шукав ідеальну версію пісні Персонал Джесус. Мався на увазі кавер на Депеш Мод. Смішно, але я знайшов кавер, який був схожий на кавер гурту “Таргани!”. Знайшов кілька версій, і це єдине, чим я поділюсь тут з листа далі. Бо як не крути, листи це про особисте спілкування. Мені захотілось приправити лист парфумами. Чому? Це смішна історія з юності, коли мені прийшов саме такий лист. Він мав зміст, що одна людина (дівчина) мала приїхати в Одесу, і написала, що якщо буде бажання, то можемо зустрітись, побачитись, прогулятись. Чого в цьому смішного? Бо вони пахли парфумами, які були в мого одногрупника)))

У Якімова є пісня зі словами “Я написав не щоб чекати відповіді” – і це саме про це. Тобі не треба відповіді. Просто хочеш сказати щось таке, що має сенс. Що важливо для тебе.

Наше спілкування з людьми дуже схоже на кулінарію. Іноді треба додати певних спецій. Іноді додати якихось трав. Я зараз про те, що рівень нашого відношення до людини, те, який доступ в себе ми даємо і взагалі – все це засновано на дрібницях, які ми не помічаємо. Я ж хочу, щоб люди відчували моє відношення до них на кінчиках пальців. Щоб кожна людина, яку я близько сприймаю – відчувала це, а не просто читала у написаних у месенджері символах. Це глибше. Це важливіше.

Згодом я напишу думки, що в мене були записані рік тому, а поки…