Проблема мого власного Шоушенка полягала в тому, що значно легше втекти з чогось, що має крайню локацію, ніж з того, де локація передостання.
І я чемний, та чи цей чемний це я? Чи то просто роблю вірні речі вірним людям? Скоріш так, аніж ні. Якщо придивитися – я той ще слимак, котрий першочерговою ціллю бачить своє виживання і свій комфорт. Важко сперечатися з цим. Тож…
Яка моя кінцева ціль цього всього? Чи є вона взагалі?..
Я хотів би відкатити життя до певного етапу, та чи можу? Чи вистачить сил? Чи ж задовольнятися тим, що є?..вчора ввечері я бачив розклад, при якому моє “хочу” вже немає значення. Тож, не зазнавайся, хлопчику, в іграх, правил яких ти не знаєш. Часом, тут дуже великі ставки.
Програма мінімум відкатити до “п’ятничного сейву”. За нею і йдемо….а далі буде далі. Ранок був надто вже не бадьорим і добрим, щоб його повторювати…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.