Подивились фільм “Перед світанком” (1995)

Дивно дивитись фільм, який ти не міг застали в дитинстві, бо…тобі було лише 5 років?..Але зараз ти вже старший за персонажів, які фігурують у фільмі і як він сприймається тепер?

Перед світанком – це романтична історія, котра починається з того що двоє незнайомців Джессі (якого зіграв Ітан Гоук) і Селін (яку зіграла Жулі Дельпі) опиняються в одному потягові. Кожен їде по своїх справах, але як тільки їх шляхи пересікаються вони розуміють, що бачать один в одному дещо більше, ніж просто попутчики, і вирішують провести разом один день.

Чим далі вони пізнають один одного, тим більше в них знаходиться як розбіжностей, так і компромісів стосовно тих чи інших речей. Не в останню чергу це пов’язане з тим, що їх життя проходило у двох паралельних всесвітах – Джессі родом з Америки, в той час як Селін народилась у Франції. І протягом всього фільму ти бачиш певну різницю в ментальності, різному відношенні до моментів, які їх оточують напротязі їх прогулянки. Не в останню чергу різність сприйняття ще і в тому, що Селін з більш заможної родини, в якій вона народилась і росла в любові, в той час коли батько Джессі не дуже хотів, щоб той народився. Тож можна сказати що вони зовсім різні люди і, мабуть, за межами цієї ситуації навряд чи б знайшли спільну мову, але, також, це є причиною, через яку вони не можуть відірватись один від одного.

Фільм немає якогось “екшену” і це, радше, спокійна історія про двох незнайомців, котрі викладають карти на стіл, дивлячись на реакцію іншого. В той же час цікаво споглядати на те, як, здавалося б, різні світи знаходять якісь спільні речі, котрі їх об’єднують. У фільмі багато міркувань на різноманітні речі, котрі чомусь нагадали мені фільм Німфоманка Ларса фон Трієра. Сама ж ідея взаємовідносин чомусь відгукнулась однією з серій серіалу “Споріднені душі”.

Чи варто дивитись цей фільм? Ну…в ньому немає жартів як у легких французьких комедіях чи якоїсь глибокої сюжетної лінії, але часом нам цікаво подивитись історію про двох людей, котрі є, як я люблю їх називати, “ідеальними незнайомцями”. Тобто людьми, котрі зустрілись випадково і ця “випадковість” здається сама по собі не випадковою, про що говорить їх зануреність один в одного. В якомусь сенсі мені не вистачало якоїсь…гм. Я б сказав, що фільм має певну незавершеність. І це не дивно, бо через дев’ять років після виходу оригінального фільму вийшло продовження (Перед заходом сонця), а ще через дев’ять років вийшов третій фільм (Перед північчю). Втім, це зрозуміло, коли ти дивишся фільм зараз, але сам по собі фільм як такого кінця не мав.

Я б радив його для перегляду, якщо вам хочеться просто цікавої романтичної, легкої історії на один вечір 🙂