Мені подобається епоха фільмів 80-х. Зазвичай я не дуже полюбляв чорно-білі фільми (до того як побачив “Псіхо”), тому фільми 70-80 були крайніми роками, до яких я опускався коли шукав що подивитись.
На Одержимість я натрапив у добірці фільмів на тему допельгангерів (хто не знає, зазвичай це злі двійники якогось персонажу, які є повною протилежністю характеру основного). Випадковим чином сьогодні Фейсбук показав мені кадр з цього ж фільму, і я вирішив що це явний знак для його перегляду. Тож…чим він виділився серед інших?
Марк і Анна переживають важкий момент у взаємовідносинах. Одного разу, коли Марк повернувся з відрядження, стає зрозумілим, що щось змінилось. Кохання вже не горить, а тліє, і він намагається з’ясувати, що ж саме змінилось в їхньому житті. Швидко стає зрозумілим, що у Анни є інший, і вона всіляко намагається піти від чоловіка до нього. Втім, наполегливий Марк не лишає спроб повернути Анну в сім’ю.
Початок фільму досить важкий і це той момент, коли тобі здається все незрозумілим і ти ледь не хочеш закинути, бо хронологія подій які відбуваються не дають розуміння, що взагалі стало причиною розриву. Певні відповіді починаються на моменті, коли Марк наймає детектива, який має прослідкувати за Анною, щоб зрозуміти куди саме вона зникає. Зрештою, стає зрозумілим що Анна має свої секрети, котрі існують не тільки відносно її чоловіка Марка, але й відносно коханця Гайнріха.
Я не дивився стару версію фільму Суспірія (треба буде наздогнати), але певні сцени з Одержимості змушують замислитись, чи не надихався автор ремейку цим фільмом. Інші ж елементи (важкість взаємовідносин) чимось нагадали фон Трієровського “Антихриста”, хоч і з меншим рівнем жорстокості у парі (хочаааа…). Але в той же час фільм заставляє дивитись на себе з різних сторін.
В меншій ступені фільм про релігію, котра відображається у вигляді думок Анни що існує в ній існує Віра і Шанс, і ці “дві сестри” борються між собою. Одна з них хоче бути з сім’єю, з Марком і дитиною. Інша, навпроти, хоче якихось яскравих відчуттів і життя вільного. Як така-собі алюзія на ситуацію, коли людині подобається її сімейне життя але, в той же час, їй хочеться нових відчуттів. Друга сторона фільму пошук ідеального партнера. Кожен з героїв хоч і вбачає один в одному закоханість, але, в той же час, йому не вистачає чогось, чого він намагається знайти десь в стороні. В іншій людині, яка б наповнювала світ саме тим, що йому/їй необхідно. Це про вічний пошук ідеального партнера, якого не існує, і якого ти намагаєшся створити в своїй уяві.
Картина розповідає про те, що було б, якби кожен з нас отримав те, чого він хоче. І про те, яку ціну доводиться платити, щоб отримати бажане.
Чи варто дивитись цей фільм? Його жанр поєднує детектив, жахи і драму. Хоча, я б додав ще трішки трилеру. Якщо вам подобаються ці жанри – дуже раджу до перегляду, як і поцінювачам фільмів Ларса фон Трієра
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.