..Поки ти ще спиш, поки ти ще я…

..проблема роботи вночі полягала в тому, що іноді я просто запускаю якусь пісню, кручу її по колу, тихенько наспівуючи собі під ніс…і так може пройти година чи дві…

Цікавий факт про цю пісню полягав в тому, що я мало того що скинув її їй, але ще й відправив голосове, наспівуючи рядки. Життя в моменті, я б так це назвав. Але мова не про те. Ви ж розумієте, що в моєму сприйнятті то все по інтимності глибше всяких там статевих актів? Щоб я і ось так от.  Але чим далі, тим більше розумів, що..мені не хочеться подарувати її їй. Закріпити її за нею.

“..білий пустий готель,
біла, як стеля ніч,
біла тепла постіль –
ми віч-на-віч,
океан шепоче…
і ми ідемо босоніж,
крізь теплу зливу..”

Іноді пісні якось надто вже відгукуються в нас. Більше ніж, мабуть, мали б. І вони стають частиною нас, частиною нашої історії. Це наче як татуювання, яке ти викарбував в себе на тілі. Слухаючи рядки ти вже не зможеш змінити свою емоцію стосовно них. Ти можеш придати їм колір, асоціюючи з якоюсь людиною, але емоція, яку вони викликають – вона незмінна. Чому ж я змінив думку, про кого для мене буде ця пісня?..відповідь прихована між рядків.

“..я пишу тобі про мрії всі –
розливаю тихо солоний сум,
іноді здається – ти моє дитя,
і я пишу тобі –
бо ти є я.
бо ти є я…”

Є такі речі, котрі ти не можеш сприймати подвійно. Вони говорять самі за себе. І коли я отримав ту роботу, я зрозумів про що вона – вона про це. Вона про емоцію, яку несе в собі людина. Вона про всесвіт, який тобі зрозумілий. Всесвіт, з яким ви на одній хвилі.

Авторка пісні хотіла, щоб вона отримала друге життя в якомусь дуеті. Щоб остання партія звучала голосом чоловіка. Яу така-собі відповідь. Я ж, для себе, вирішив, що для мене ця пісня не буде асоціюватись з однією людиною.

“..я пишу тобі, поки ти моя,
я пишу тобі, поки ти ще спиш,
я пишу тобі, бо ти є я,
бо ти є я,
бо ти любов моя..”

Для мене вона асоціюватиметься з двома людьми. Мені хотілося б, щоб вона була присв’ячена двом важливим для мене людям. Без розділення на. І нікому більше..

“..хочу, щоб сяяв ти,
я хочу, щоб ти світив,
хочу прочитати твої листи,
хочу відчувати усі твої листи,
що є до мене –
і летять всі слова, мов чайки в небі!..”