Життя має дві стадії – “встигнути, поки молодий” і “час вже минув”. І чому боятись того, що чогось не встигнеш? Бо ж чим швидше плине час, тим швидше тебе не стане в цьому світі. Закінчаться твої муки? Певним сенсом так. Тобто ти прийдеш або до пустоти, або до переродження. Тож чи є сенс боятись, що чогось не встигнеш? Не встигнеш чогось до 45, до 50…чого саме? Кудись дітись? Чи кимось стати? А що, як тобі не слід було кимось ставати? Я переживаю, що на життя не вистачить грошей, але не переживаю що на життя не вистачить мене самого. Коли гроші лишаться, а я вже ні.
Часто думаю, що дурна справа кудись вже бігти зараз. Я навряд чи колись “доросту” до машини чи мотоцикла. Бо завжди буде “ніколи” і завжди буде “пізніше”. Тож…чи так поганий електротранспорт що є зараз? Чи слід йти до чогось іншого/більшого? Думаю, що ні…
Дайте просто прожити цей етап, коли в тебе ще є вибір, щоб його не було і не було бажання щось змінювати. А просто жити до останнього…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.