Підключив старий жорсткий диск до комп’ютеру, треба було знайти ліцензійний ключ одного плагіну. Натрапив на старі архіви – музику, що тоді слухав, кілька світлин…чому ми чіпляємось за старе?..
Чим далі тим більше ти нагадуєш той мемчик, коли “хлопчику Колі 30 рочків, а він так і не вирішив ким буде коли виросте”. Мабуть питання навіть не в тому ким буде, а скоріше ким не хоче бути, дивлячись на інших, кому “за 30-ть”.
Коли дивишся вакансії – в тебе постійне відчуття, що “це не для тебе робота, це не про тебе”. Бо розумієш що то буде за робота по 10-12 годин на добу. З іншого боку…а чого ти досяг? Ти ж просрав всю можливість у щось вкластись, щоб бути вище і краще того, що тобі зараз можуть запропонувати. В тебе немає жирної лапи в сраці, котра тебе витягне кудись, тож…на що ти сподівався?..
В такі моменти здається, що ти просто лишишся там де є і продовжиш займатись тим самим, чим і раніше. Бо тоді в тебе, хоча б, буде вільний час. В іншому…
Я б хотів займатись тим напрямком що зараз – ремонтуванням техніки, але всюди потрібні тільки пакувальники, складальники, і інші робітники складів. Що сумно. Але як є. Плюси? Ти можеш отримувати 2000-2500 євро не замислюючись над якимись там курсами і вивченням мов. Але наскільки тебе вистачить на такій роботі, коли ти не бачиш життя і в цілому? Когось на довго. Мене?..я б не хотів закинути блог, фотографію, і просто працювати за гроші. Бо нащо таке треба?..але і інакших варіантів зараз не багато. Тож будемо думати…
Комусь випадає можливість поїхати кудись і його влаштують, а хтось…хтось має сам шукати своє місце..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.