Десь десять днів тому…

…Але повернемося до передісторії. Як кажуть – старі і діти ведуть себе однаково. З одного боку свою маман старою людиною ніколи не сприймав, але от сьогодні (раптово) дізнався що їй вже 66 років. Але, знову ж таки, мова не про те. Діти мають звичку казати про щось, коли справи зовсім кепські. От і маман в мене любить сказати про “я собі костюмчик купила” коли їй вже тиждень той костюмчик обіцяють відправити. Звісно ж вона вже сплатила за нього 399 грн. Звісно ж, яка різниця, що з нею продавщиця спілкувалась українською (повторюю кожен раз, що то не привід думати що це обов’язково порядка людина – давно ті часи вже пройшли коли україномовний=порядний, подивіться на мене, хоча б). Шахраї не мають мов…

Оплата була 30 вересня, сьогодні 11 жовтня, на відправку було 3-8 днів. І от почалось про “а то був вихідний”, “а то була тривога”. Коротше сто-п’ятсот причин, хоча по факту вони з одного міста (ха-ха, Одеси). Мені набридло. Пішов я розмовляти з тою продавщицею. Кажу “ок, верніть гроші”. Продавщицю, до речі, звуть “Авакян Зарік”, і весь такий я білий, пухнастий і не націоналіст, хочу спитати “якого біса ця вірменська срака робить в Україні?!”. Так от, “людина” не розуміє, що з нею розмовляє вже не моя маман, а я. А що я? А я людина, котра таких фруктів дуже полюбляє. Бо в блозі було кілька записів відносно цих створінь і того, як з ними слід робити. Розумними словами не домовитись, написав у Приват24. Там мене вислухали з 10 спроби, і сказали “ну ок…звертайтесь до поліції”. Так от, на випадок якщо в таку ситуацію потрапите – не обов’язково йти у відділок. Достатньо перейти на сайт Кіберполіції і зробити онлайн звернення, заповнивши форму. Що в результаті?

Поки нічого, бо тільки сьогодні було звернення. Але кіберполіція в Україні дуже вже полюбляє зараз шахраїв. Раніше з тим було легше. було достатньо звернутись у Приватбанк. Зараз трішки важче, але результат думаю що буде. В цілому, зараз (я маю на увазі не зараз, а останні років 5) всі служби працюють добре. Написав скаргу на “зниклого” на початку війни мера міста – мер знайшовся протягом тижня. Написав скаргу на Епіцентр і його терміни ремонту – повернули гроші за техніку. Поскаржився на те, що у нас проблеми з сиренами – теж відповіли. Щоправда, сам пару разів пересрав, коли на звичайній пошті на моє ім’я з рівненської адміністрації листи приходили, але ж, як там кажуть…”хто якщо нє ми?”. Отож бо…

Типовий львів’янин або Темні фото зі Львова

С горем навпіл добрався до мене Pentax K-S2. Але й тут не обійшлось без ложки “українства”. Продовжувати читання Типовий львів’янин або Темні фото зі Львова

А еще я сегодня упал…

…на велосипеде. Точнее с велосипедом. Точнее велосипед на меня. Нагрузили мешков с мусором. Поехал вывозить. И мой трехколесник тупо встал на задние колеса и перевернулся на меня. Выглядело ужасно. Наверное…и я падая успел обдумать, какую часть себя я сейчас сломаю или разобью. Но все закончилось без травм.

Люблю трехколесники…с ними каждое падение выглядит катастрофой, но ты встаешь и даже царапин может не быть. В детстве мне трехколесный велосипед помнился более травматичным 🙂

Карма

P12900532-min
#истории

Если взять боженьку и взять карму за две вещи, в которые можно верить, то в карму я верю больше

И вот значит отправляя месяц назад камеру, я забыл в ней свою карту памяти на 64 Гб по сути только что купленную. Ну…между “написать спросить” и “хрен с ним” я выбрал вариант “хрен с ним, сам дурак”.

Сегодня пришла ко мне иная камера. Как особо умный я полез посмотреть – и таки да, тоже обнаружил в отсеке карту памяти на…64 Гб!

Моя жизнь не есть примером чистого везения последние лет 10 или меньше. Уже не помню. Но я всегда знаю, что если я кому-то что-то делаю хорошее без каких-либо личных поощрений – всенепременно я получу что-то обратно где-то с иной стороны. Ну а не получу, значит сам заработаю. Но карма работает, черт ее побери! 🙂