Останні дні голова забита всякими дурницями, як то збірка акумулятора для електровелосипеда або ж майстрування ящика, що буде закривати труби опалення біля котла. Взагалі-то це корисні справи, але якось воно відчувається “не тим”. Здається що я маю постійно десь щось розміщувати, наче та моделька, в котрої від того залежить заробіток.
Сумно, що я нічого не роблю для того, щоб отримати кращі умови в майбутньому місці роботи, з іншого боку сьогодні замислився що якщо говорити про “сімейну справу” то це або торгівля (від матері), або ремонти чогось (від батька). Тобто, чисто технічно, ти (скоріш за все) будеш працювати або в першому, або в другому напрямкові. І я думаю, що “десь там” я б мав попит, за умов що знав би мову і пройшов хоч якісь мінімальні курси. Час покаже. Я все ще вважаю, що мову краще вчити по місцю, ніж намагатись зараз і робити купу помилок. Але і тут час покаже, як воно було краще.
А ще не навчився “вимикатись” коли треба. Тобто коли тобі треба не “щось обов’язково робити”, а вимкнутись і не робити нічого. Хоч в ігри грати, хоч щось майструвати – просто забити і забути про “важливість навколишнього світу” і поринути в себе. Займатись тим чим хочеться, а не тим, чим треба.
Літо важка пора, зі всіх сторін. З одного боку грошей завжди не вистачає, з іншого відчуття, що постійно десь не встигаєш. Плюс темніє досить пізно для творчості. В іншому…мені б хотілось, щоб були ще теплі дні, і можна було з палаткою на увесь день кудись махнути у ліс як і планувалось. Така собі міні-подорож. А ще як погода буде і збереться друга батарея – випробувати їх, поїхавши у найближчий населений пункт. Тут недалеко, близько 25 кілометрів. Батареї має вистачити на дорогу туди і назад. Але це в теорії, на практиці хто зна, як воно буде. Втім, це була б дуже цікава подорож саме через реальність того, що туди можна доїхати на велосипеді з собівартістю дороги в копійки.
Як би там не було, цей рік має видатись найбільш продуктивним з точки зору кількості зроблених справ. І я сподіваюсь, що до від’їзду вдастся привести будинок до ладу і зі спокійною душею поїхати, як мінімум, на заробітки, а там вже буде видно що і як. Не хочу чогось загадувати. Просто хотілося б трішки пожити іншим життям. Без війни і новин….