Позначка: робоче

Згадалась композиція, але під іншим соусом. Виставляючи щось на продаж, мені цікаво сумарно порахувати, на скільки те чи інше було виставлено. Щоб якось підбадьорити себе, що “день прожито не дарма”. Але ж, але ж…

В одному мати точно була права – я ніколи не вмів цінити гроші. Відкладати? Пхех. Чим легше отримаєш – тим легше їх позбавитись. Іноді для себе, іноді щоб комусь допомогти, когось підтримати. Подобалось, що завжди воно якось з легкістю. Не думаючи. Чи легко отримую? Як сказати. Половина мого стресу через це саме “легко”, бо ж люди. В іншому…мабуть я просто такий собі конденсатор – накопичую і віддаю. Краще вам не знати, скільки через мене людей можуть творче розвиватись завдяки тим графічним планшетам, котрі купували (умовно) за копійки. Або ж скільки людей будуть рідше звертатись до стоматолога через ті зубні щітки, котрі, будемо об’єктивні, люди отримують приблизно в 4! рази дешевше. Часом відчуття, що так я пробую відбилити свою карму, з іншого…

Вчителька нас вчила, що не може бути такого, щоб дохід був більше ніж 20-30%  – я перекреслив цю точку зору. Життя нас вчить, що коли людина щось продає через другі руки – воно ще на 10-20% дорожче – і цю точку зору я теж перекреслив. З 17-18 років я вважав за головну ідеологію те, що треба “брати дешево і продавати дешевше”. Тобто, коли ти є той, хто купує дешевше ніж інші, і продаєш дешевше, ніж будь хто інший. Тим смішніше, коли мені пише хтось, що може “запропонувати мені гарні ціни”. Один такий написав якось – я йому уточнив, “за скільки ви мені от…оце, наприклад, продасте?”. Закінчилась та розмова тим, що я йому те міг продати дешевше, ніж…він мені.

Часом здається, що я їжджу ровером і купую товари зі знижками тому, що я так і не зміг знайти цінності в грошах. Гроші не те, що додає щастя тобі, але те, завдяки чому ти можеш зробити когось іншого щасливішим.

===========

Сподобався цей спліт, котрий зробила одна людина. Дуже гармонічно звучить і виглядає…магія…ось де магія, а не там…